Дидактичні основи індивідуалізації навчального процесу на етапі закріплення навчального матеріалу. Закріплення навчального матеріалу як один із етапів процесу засвоєння знань. Індивідуалізація навчання школярів на етапі закріплення навчального матеріалу.
ДИПЛОМНА РОБОТА Індивідуалізація навчання на етапі закріплення навчального матеріалу Зміст Вступ Розділ І. Теоретико-дидактичні основи індивідуалізації навчального процесу на етапі закріплення навчального матеріалу І.1. Закріплення навчального матеріалу як один із етапів процесу засвоєння знань І.3. Питання індивідуалізації навчального процесу молодших школярів у масовому педагогічному досвіді І.4. Психологічні особливості молодших школярів та їх врахування на етапі закріплення навчального матеріалу Розділ ІІ. Теоретико-дидактичні основи індивідуалізації навчального процесу на етапі закріплення навчального матеріалу І.1 Суть індивідуалізації навчання як категорії дидактики Проблема індивідуалізації навчально-виховного процесу цікавила і сьогодні цікавить багатьох учених і практиків. Зважаючи на це, викладемо свої міркування щодо розкриття змісту таких понять, як індивід, індивідуальність, індивідуалізація, індивідуальний підхід, особистісний підхід, індивідуалізація навчання, індивідуалізоване навчання. Термін індивідуалізація навчання різні автори означують по-різном залежно від того, яку мету і засоби мають на увазі. В Українському педагогічному словнику поняття індивідуалізація процесу навчання означується як організація навчально-виховного процесу, при якій вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку їх здібностей до навчання [3, 142]. О.Кірсанов розглядає індивідуалізацію навчальної роботи як систему виховних і дидактичних засобів, що відповідають цілям діяльності і реальним пізнавальним можливостям колективу класу, окремих учнів і груп учнів, що дозволяють забезпечити навчальну діяльність учня на рівні його потенціальних можливостей з врахуванням цілей навчання.[23, 138]. Перший рівень - це врахування загальних особливостей учнів на різних етапах їх навчання і розвитку; другий - здійснюється засобами диференційованого підходу (використання різноманітних навчальних програм і планів, навчальних завдань з різним ступенем трудності для різних груп учнів); а третій - індивідуального підходу, який здійснюється з врахуванням індивідуальних відмінностей учнів і вчителя і створює сприятливі умови для їх спільної продуктивної діяльності [4, 103]. Індивідуальний підхід - це принцип педагогіки, згідно з яким у навчально-виховній роботі з колективом дітей досягається педагогічний вплив на кожну дитину, який ґрунтується на знанні її особливих рис і умов життя [3, 143]. Індивідуалізацію навчання деякі автори (Є.Рабунський, І.Унт) розглядають як реалізацію принципу індивідуального підходу. Якщо індивідуалізація навчання спрямована на врахування специфічних індивідуальних особливостей кожного учня всередині групи, класу, то диференціація передбачає врахування й подібних типових особливостей груп учнів. К.Д.Ушинський одним із перших конструював навчальну систему на основі врахування закономірностей психолого-фізіологічного розвитку людини в онтогенезі, відстоював думку, щоб психологічні закономірності опиралися на фізіологічні, а вивчення анатомії і фізіології людини повинно передувати вивченню психології. Як стверджує І. Унт, індивідуалізацію можна розглядати з точки зору процесу навчання, змісту освіти і побудови шкільної системи. Індивідуалізація має відносний характер з таких причин: - як правило, враховуються індивідуальні особливості не кожного окремого учня, а групи учнів, які мають приблизно схожі особливості; - враховуються лише відомі особливості, найбільш важливі з точки зору навчання (наприклад, загальні розумові здібності); - іноді враховуються тільки деякі властивості, які важливі для даного учня (наприклад, талановитість у певній галузі); - індивідуалізація реалізується епізодично або в деяких видах навчальної роботи та інтегрується з груповими формами роботи. Аналіз наукових підходів до розгляду понять індивідуалізації та диференціації дає можливість підсумувати: - диференційоване навчання здебільшого розглядається як конкретна організаційна форма, яка створює сприятливі умови для реалізації принципу індивідуального підходу, тобто спричинює глибоке вивчення індивідуальних особливостей учнів і на цій основі формування типологічних навчальних груп; - диференціація навчання передбачає оптимальне поєднання групових, індивідуально-групових та індивідуальних форм навчання; - поняття диференційований підхід, індивідуалізація, диференціація часто ототожнюються, вживаються як синоніми; - індивідуалізація трактується дуже спрощено, як статичне поняття, що передбачає лише врахування індивідуальних особливостей учнів. Використовуються такі прийоми під час індивідуально-групового навчання: - індивідуальна допомога вчителя, кращих учнів слабшим, які відстають у навчанні; - багаторазове повторення теоретичних знань вчителями; - використання індивідуальних завдань однакового рівня складності для відпрацювання головних навичок, у тому числі і в процесі самостійних і контрольних робіт; - індивідуальні домашні завдання. По-перше, група учнів, у якій навчається школяр
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
