Індикаційний просторово-генетичний аналіз морфоструктур Поділля - Автореферат

Нинішній етап розвитку дистанційних методів дослідження Землі характеризується декількома визначними рисами: наявністю великих обсягів зображень у різних спектральних діапазонах, широким впровадженням знімків із високою роздільною здатністю, можливістю застосування програмних комплексів для обробки цифрових зображень та геоінформаційних систем (ГІС) для аналізу даних їх інтерпретації. Крім того, необхідність подальшого нарощування ресурсів нафти та газу за рахунок невеликих покладів змусило фахівців в останні роки повернутися до вивчення перспектив нафтогазоносності регіону і, зокрема, пошуків локальних структур та морфоструктур. Запропонована методика досліджень передбачає використання МАКЗ повного масштабного ряду - від дрібномасштабних космічних знімків до аерофотознімків, дешифрування яких здійснювалося за допомогою двох принципово різних підходів - контрастно-аналогового (лінеаментний аналіз, структурно-текстурне районування) та геоіндикаційного (морфоструктурне дешифрування). Регіоном, де здійснювалися морфоструктурні дослідження на основі МАКЗ, було Поділля. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що: При морфоструктурних дослідженнях на Поділлі була вперше застосована методика комплексної інтерпретації МАКЗ, в основу якої було покладено застосування переваг геоіндикаційного та контрастно-аналогового принципів дешифрування при вивченні морфоструктур різних типів.Завдяки широкому колу завдань, що вирішуються за їхньою допомогою, поняття “морфоструктура” та “морфоструктурні дослідження” у сучасній геоморфології трактуються неоднозначно. Виходячи з цього, морфоструктуру можна визначити як геологічну структуру, виражену у рельєфі. Зокрема, висвітлюються дані морфотектонічних досліджень В.Тессейра, В.Д.Ласкарьова, К.І.Геренчука, Т.О.Знаменської, неотектонічних реконструкцій, здійснених Ю.Полянським, А.Абанкур, Р.Р.Виржиківським, І.Д.Гофштейном, В.П.Палієнко, дані про вияв локальних структур у рельєфі В.Зиха, Й.М.Свинка, В.А.Веліканова, Г.Г.Грузмана, результати робіт ще багатьох вчених, варіанти морфоструктрного районування території Поділля. Структурно-геоморфологічні дослідження на Поділлі здійснювалися на основі дистанційних даних, які дозволяють визначати різноманітність зовнішніх ознак морфоструктур, тому за основу була взята класифікація морфоструктур за морфологією та розмірами. Ця методика передбачає використання переваг декількох методів: геоіндикаційного (морфоструктурне дешифрування МАКЗ, систематизація індикаторів морфоструктур) та контрастно-аналогового (лінеаментний аналіз, структурно-текстурне районування) - методів космічного землезнавства, а також морфоструктурного аналізу (встановлення взаємозвязків між рельєфом та геологічною структурою, вивчення структурних форм рельєфу, польове морфоструктурне картування, морфоструктурне районування) - методу геоморфології як науки.У такий спосіб виявляються і перевіряються індикатори, які формують образи форм рельєфу чи морфоструктур на зображенні, а зображувальним характеристикам (фототону, кольору, структурі, текстурі тощо) надається певний зміст.Лінійні морфоструктури можна розглядати як виражені у рельєфі розломи та зони тріщинуватості, а лінійно-площинні морфоструктури - складно побудовані розломні зони та надрозломні дислокації осадового чохла. Систему розломів Поділля, яка є своєрідним тектонічним каркасом цієї території, складають планетарні зони дислокацій, розломи кристалічного фундаменту та чохла різного рангу, за типом - скиди, підкиди, здвиги, розломи без зміщення. До них належать морфоструктури північно-східного напрямку - Гологоро-Кременецька, Бурштинсько-Лановецька (виділена вперше), Тетерівська, Городоцька та морфоструктури північно-західного напрямку - Подільська, Товтрова, Теребовлянська, Заставненська, Рава-Руська. Незважаючи на те, що насувні структури погано прогнозуються за дистанційними даними, як це доводять Н.В.Межеловський (1989), W.D.Carter, L.Rowan (1980), вдалося виділити Поморянську, Перемишлянську та Рогатинську морфоструктури такого типу, використовуючи МАКЗ високої роздільної здатності - завдяки прояву в особливостях флювіальної та гравітаційної морфоскульптури підкидів, розвинутих по насувах. За даними інтерпретації зображень регіонального та локального рівнів генералізації в оптичному та радіодіапазонах були виділені наступні типи структур, що відображають різноманітність взаємовідношень між обєктами з різним фототоном, властивих морфоструктурам III - IV порядків - смугаста, мозаїчна, коміркова, плямиста, лінійна.Комплексна методика, що полягає у поєднанні контрастно-аналогового та геоіндикаційного підходів до інтерпретації МАКЗ у декількох діапазонах спектру, дозволяє найбільш повно вивчати морфоструктури, оскільки на її основі можливо аналізувати різні за природою дані - спектральні характеристики обєктів земної поверхні, аномалії теплового поля та ефекти, викликані особливостями відбиття радіохвиль. Це дозволяє вивчати не тільки морфоструктури, активні на неотектонічному етапі, але і виявляти глибин

Основний зміст роботи