Індійський культурний регіон - Реферат

У формуванні історико-культурної спільності регіону брали участь такі народи, як дравіди, арії (індоарії), перси, греки, саки, араби та ін. Тому населення сучасного індійського культурного регіону - це нащадки різних історико-культурних груп, які настільки змішались одні з одними, що неможливо визначити, де закінчується ареал одного, а де бере початок інший. Одним із шести регіонів є Індійський культурний регіон, що включає в себе країни Південно-Східної Азії: Індію, Бірму, Цейлон, Малайю, Непал, Бангладеш, Шрі-Ланку, Пакистан, а також деякі культурно та лінгвістично споріднені регіони (Тібет, Бутан, Індонезія, Камбоджа, країни Центральної Азії). Деякі із цих країн були віднесені до регіону лише за географічним фактором (півострів Індостан та навколишні землі), але більшість із цих країн схожі в мовному та релігійному плані. Що стосується вищезгаданого географічного фактора, то певне розташування на материку, клімат, спосіб життя тощо також впливають на світогляд і ментальність народів.В історичній науці вірне представлення про арабську культуру було вироблено не відразу. У минулому столітті, та ще й зараз, серед багатьох учених поширена помилкова думка, відповідно до якої у всіх країнах, що входили в VII-IX століттях в арабський халіфат і прийняли іслам, існувала єдина "арабська" культура. Таке розуміння арабської культури, яка некритично успадкувала наступну середньовічну мусульманську традицію, веде до заперечення самостійності розвитку культури іранців, азербайджанців, узбеків, таджиків і багатьох інших народів в епоху середньовіччя. Насправді країни з неарабським населенням, що входили в халіфат, розвивалися, спираючись на стародавні традиції, місцеві культури, що, як і культура арабів, стали цінним внеском у розвиток середньовічної цивілізації. Звичайно, між народами Ближнього і Середнього Сходу в умовах середньовіччя існувала складна й важлива для їхньої культури взаємодія, що породжувала риси спільності.Греки, етруски, ромеї, кельти, лігури, іберійці, іллірійці, фракійці, скіфи склали за історично короткий проміжок часу основні нації сучасної Європи. Як вважає більшість науковців, основи європейської культурної спільноти започатковані в ранньому Середньовіччі (V-XI ст.). У цей час різні етноси, що проживали на цій території, та прийшлі племена з півночі через болючий процес формування та розпаду нових державних утворень складають основи західноєвропейського Середньовіччя. Європейський культурний регіон багатий типами культур, які, видозмінюючи одна одну, забезпечили йому соціально-економічний, духовний прогрес. Антична Європа, будучи рабовласницькою, не пройшовши етапу феодального розвитку, в управлінні на тисячоліття випередила у соціально-економічному розвитку інші країни, започаткувавши такі типові для буржуазного суспільства орми демократії, як поліс, сенат, виборність.Особливість цього регіону полягає в тому, що його культурні засади треба розглядати в двох історичних площинах - до відкриття Америки і після відкриття Америки. У доколумбовий період цей регіон був заселений індіанськими племенами, вихідцями з Азії. Сучасні дослідження не дають однозначного пояснення всіх особливостей культури цих цивілізацій, причин освоєння ними природничих наук, призначення багатьох останків матеріальної культури (канали, дороги, величезних розмірів загадкові геометричні знаки тощо). Археологічні розкопки свідчать, що до інків, майя, ацтеків тут тривалий час існували такі культури, як Ламбайеке, Чавін, Мочіка, Чіму, Тіауанако та інші. Вони мали добрі знання з математики, астрономії, медицини, мореплавства; розвивали багатогалузеве ремесло, освоїли такі землеробські види культур, як кукурудза, картопля, помідори, соняшник та інші; винайшли писемність, відкрили каучук, створили багатожанрову літературу, міфологічний та історичний епос, філософську і любовну лірику, казки, пісні, були добрими архітекторами - створили храмову архітектуру культу Сонця, володіли мистецтвом настінного живопису.Методологічними засадами виділення регіону стали географічні чинники (материк, що за величиною поступається лише Євразії), заселення негроїдною расою та особливості культурного розвитку, притаманні лише цьому соціокультурному утворенню. Науковці, які досліджують культурно-історичний розвиток африканських країн, відзначають дві його особливості: - поширення звязків з народами інших регіонів та взаємопроникнення локальних культур народів Африки; строкатість культурних особливостей різних народів, які мешкають на цій території, не гальмувала, а, навпаки, сприяла їхньому розвитку, оскільки межові звязки з іншими народами стимулювали проникнення нової для африканців культури в центр континенту. Аналіз історично-культурного розвитку регіону через призму системного підходу дає змогу виділити в ньому низку відносно самостійних культурно-історичних підсистем. На сьогодні наукові школи з проблем розвитку Африки використовують різні критерії виділення історико-культурних областей (зон).Більше того, досягли неабияких успіхів у роз

План

1. Індійський культурний регіон

2. Арабо-мусульманський культурний регіон

3. Європейський та північноамериканський культурний регіон

4. Латиноамериканський культурний регіон

5. Тропічно-африканський культурний регіон

6. Наукове пізнання в індійській культурі

7. Архітектура та декоративно-прикладне мистецтво індійського регіону

8. Літературна традиція Індії

9. Звучання і рух Всесвіту в індійській музиці і танцях

10. Кінематограф Індії

1. Індійський культурний регіон