Навчання побудови тексту - Практическая работа

Зміст Вступ Розділ І. Теоретичні основи роботи над текстом 1.1 Текст як лінгвістична одиниця 1.2 Стан досліджуваної проблеми в шкільній програмі, методичній та навчальній літературі 1.3 Психолого-педагогічні передумови формування у молодших школярів уміння будувати текст Розділ ІІ. Експериментальна методика навчання другокласників умінню складати текст 2.1 Вивчення знань про текст, умінь будувати його на початку навчання в 2 класі 2.2 Спеціальні вправи на засвоєння поняття текст і його характерних ознак 2.3 Робота над текстом у зв’язку з вивченням лексико-граматичного матеріалу 2.4 Опрацювання тексту на уроках розвитку зв’язного мовлення 2.5 Ефективність дослідницького навчання другокласників умінню складати текст Додатки Додаток 1 Додаток 2 Додаток 3 Вступ Необхідною умовою формування соціально активної і духовно багатої особистості є озброєння її вміннями та навичками вільно володіти мовою. Мовлення - спосіб пізнання дійсності. З одного боку, багатство мовлення в більшій степені залежить від збагачення дитини новими уявленнями і поняттями; з іншого - добре володіння мовою, мовленням сприяє пізнанню складних зв’язків у природі і житті суспільства. Уміння порівнювати, класифікувати, систематизувати, узагальнювати мовні явища формуються через застосування знань з мови у різних видах мовленнєвої діяльності. Практично оволодіти мовою можна лише при постійній увазі до тексту, способів зв’язку між його елементами. Мета дослідження полягає у розробці науково обґрунтованої та експериментально перевіреної методики ознайомлення молодших школярів із текстом та його характерними ознаками і формування в учнів умінь будувати тексти різних типів і стилів. Ефективність формування в учнів початкових класів умінь будувати зв’язні висловлювання буде вищою, якщо в процесі вивчення матеріалу знайомити з теорією лінгвістики тексту, а відпрацювання відповідних текстотворчих умінь здійснювати на основі системи вправ, підпорядкованих основним лінгвістичним, дидактичним та психологічним вимогам. Проаналізувати систему вивчення теми Текст у підручнику з української мови для другого класу. Розділ І. Теоретичні основи роботи над текстом 1.1 Текст як лінгвістична одиниця Довгий час найвищою одиницею мовлення вважалося речення. Основним поняттям лінгвістичної дисципліни є поняття тексту. Зокрема, одні дослідники вважають, що текст може бути лише письмовий. Це підкреслюється у визначеннях: “Текст” - це витвір мовного процесу, що визначається завершеністю, об’єктивований у вигляді письмового документа, літературно оброблений у відповідності з типом цього документа, витвір, який складається із заголовка і ряду особливих одиниць (надфразних єдностей), об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, стилістичного зв’язку, і має певну цілеспрямованість та прагматичну установку (Гальперін) В інших працях беруться до уваги не форма мовлення, а передусім структурно-семантичні показники: “Текст - певна з функціонально - смислового погляду упорядкована група речень або їх аналогів, які являють собою семантичним і функціональним взаємовідношенням елементів завершену смислову єдність. Проте не можна не визнати логічності позицій тих дослідників, які говорять про два типи тексту - монолог і діалог, які характеризуються ”загальними закономірностями текстотворення, що визначається природою усякого тексту, але “відрізняються між собою як з погляду структури, що лежить в основі ситуації мовлення, так і з погляду закономірностей текстоутворення, які в них діють. Так, дослідник Л.М. Лосєва вважає, що текст - це повідомлення у письмовій формі, що характеризується смисловою і структурною завершеністю і певним ставленням автора до повідомлення. Хоч кожне наступне речення зв’язане з попереднім, текстом від цього уривок не став: він позбавлений тематичної єдності. Як речення утворюється з одного слова або з групи слів, граматично пов’язаних між собою, так текст утворюється з одного речення або з більшої чи меншої кількості пов’язаних між собою речень. Поняття ССЦ ширше від поняття абзацу, оскільки ССЦ може складатися з кількох абзаців. Міжфразові зв’язки бувають: контактні (якщо повязувані елементи розташовані поряд); дистантні (якщо вони знаходяться на більшій чи меншій відстані один від одного). Мовознавець В.Я. Мельничайко виділяє такі засоби міжфразового зв’язку. Будь-який інший спосіб назвати Петра ускладнив би сприймання змісту фрази. Вишні, Н.А. Гац, О.Н. Хорошовської, розроблено нові шляхи мовленнєвого розвитку молодших школярів. При побудові зв’язних висловлювань дуже часто трапляється невиправданий повтор слів, невдале використання засобів зв’язку, яке призводить до двозначності, неправильний вибір засобів зв’язності, пропуск необхідних засобів зв’язності, надмірне використання засобів зв’язності. 2.2 Спеціальні вправи на засвоєння поняття текст і його характерних ознак Для ознайомлення учнів із текстом та його характерними ознаками у програмі Міністерства освіти і науки України виділено 8 годин.