Сукупність причин розгортання репресій у радянському суспільстві. Історіографічні дослідження спроби протидії репресіям під час їх апогею. Напрями розгортання репресій в армії. Переосмислення історичного шляху, пройденого СРСР у 20-ті 50-ті pp. XX ст.
При низкой оригинальности работы "Науково-історичні інтерпретації політичних репресій (1920-1950-х рр.) у добу перебудови", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Користуючись частково своїми спогадами, частково свідченнями сучасників, що зуміли пережити ті події, вони створили художні твори, в яких були подані абсолютно нові образи міста й села, суспільства, держави 1930-х початку 1950-х pp., які мали мало спільного із зображуваними раніше в офіційній радянській художній літературі, публіцистиці та історіографії. Соловйова про те що збори у історичної науки довгі, історики на першому етапі дослідження вимушені були користуватися публіцистичним каналом інформації, щоб донести до суспільства науково-історичний погляд на репресії. Працюючи у рамках історичної публіцистики, історики стали перед проблемою: треба відповідати на запити суспільства, але рамками суто публіцистичного жанру звужувався науково-дослідний потенціал історичної науки. А спроба зрозуміти ці корені, репрезентуючи суспільні настрої спробували публіцисти і тому історики повинні були відповідати на поставленні запитання, враховуючи їх значення для суспільства і для самої історичної науки. Спершу провина за політичний терор повністю покладалося безпосередньо на самого Сталіна, невдовзі, провина була частково поділена із його близьким оточенням, але поступово відповідальність за масові репресії, які у перебудовній публіцистиці порівнювалися із нацистськими злочинами (наприклад, Куропати, що за часів перебудови були символом сталінського терору, називалися сталінським Освенцимом 114.с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
