Науково-організаційні засади розвитку торговельної сфери України - Автореферат

Торгівля займає провідне місце на ринку, оскільки покликана забезпечити потреби людей у товарах та послугах. Саме торгівля, реалізуючи споживчу вартість, позвязує виробництво із споживанням та підтримує баланс між попитом та пропозицією, сприяє гармонійному і збалансованому розвитку економіки країни. Відсутність виваженої торговельної політики в Україні призводить до появи та нагромадження таких негативних явищ і тенденцій у сфері торгівлі, як деформації та диспропорції торговельної мережі, територіальна та регіональна диференціація рівнів споживання, експансія міжнародних торговельних операторів, тінізація торговельної діяльності, недобросовісна конкуренція, імпортозалежность внутрішнього товарного ринку тощо. Виникає необхідність пошуку нових методологічних підходів до організації торгівлі, які б дозволили розглядати торгівлю як відкриту систему, описуючи належним чином її склад, структуру, внутрішні відносини, процеси функціонування та управління. удосконалено: - понятійно-категорійний апарат, а саме: „торгівля”, „субєкт торгівлі”, „обєкт торгівлі”, „торговельна система”, „функції торгівлі”, „принципи організації торгівлі”, „ефективність організації торгівлі”, „фактори організації торгівлі”, „торговельний простір”, „територіальне планування організації торгівлі”, „торговельна політика”, у яких, на відміну від існуючих підходів до їх тлумачення, зосереджено увагу як на економічному аспекті торгівлі, так і соціальному в контексті розвитку ринкових відносин;У ринковому середовищі торгівля функціонує та розвивається як організована соціально-економічна система, яка містить впорядковані елементи, між якими існує звязок або взаємодія, що закономірно утворює цілісність, спрямовану на забезпечення товарно-грошового обміну та отримання соціального та економічного результату. Торгівля як елемент економічної системи відіграє провідну роль у підвищенні ефективності економіки країни в цілому, регіону і населеного пункту, а саме: забезпечує: безперервність обігу виробленої продукції та її відтворення; звязок між виробництвом та споживанням товарів; підвищення ефективності економічних звязків підприємств матеріальної сфери економіки; виконання вимоги закону розподілу праці; підвищення матеріальної зацікавленості працюючих; стабільність грошового обігу; формування загальнодержавного та місцевих бюджетів. Торгівля - це складна сфера національної економіки, у функціонуванні якої чітко прослідковуються територіальні аспекти, насамперед у пропорційному характері розміщення обєктів торгівлі відповідно до розселення населення. Методика оцінки є поетапною і, на думку автора, включає: аналіз макроекономічних показників країни, аналіз торговельного середовища, аналіз основних показників торгівлі, узагальнення результатів аналізу, визначення пріоритетних напрямів розвитку торгівлі та конкретних завдань, розробку варіантів розвитку торгівлі в майбутньому, аналіз реальності варіантів розвитку, вибір оптимального варіанта, розробку програми конкретних дій, контроль за реалізацією програми. Поряд із позитивною динамікою товарообороту оптової та роздрібної торгівлі, розвитком торговельних площ, формуванням та розвитком національних торговельних мереж спостерігаються непропорційність зростання вартісного обсягу роздрібного товарообороту фізичному, звуження роздрібної торговельної мережі, скорочення чисельності працюючих у торговельній сфері, деформації структури споживання, диспропорції у розвитку торгівлі адміністративно-територіальних одиниць, незадовільний рівень забезпечення населення країни як обєктами торгівлі, так і торговельними площами, недостатній рівень товарних запасів.Встановлено, що торгівля є найдавнішою та найпривабливішою сферою економічної діяльності. Торгівля як соціально-економічна система складається з багатьох організаційних елементів у формі підприємств, організацій, обєднань, підрозділів - обєктів торгівлі; підприємців, власників, засновників, органів управління, контролю та нагляду - субєктів ведення торгівлі. Враховуючи вищевикладене, пропонуємо розглядати торгівлю як: - різновид господарської діяльності субєкта господарювання, яка спрямована на отримання економічних та соціальних результатів за допомогою факторів суспільного відтворення у результаті розробки торговельної політики та проведення на її основі торговельних операцій; Тому для досягнення мети торгівлі при її організації необхідно виходити із постулатів концепції центральних місць, закономірностей розміщення обєктів торгівлі в центральних місцях та моделей визначення торговельного простору. Ця система складається з шести агрегованих груп: 1) показники споживчого ринку, які характеризують попит та пропозицію на ринку, його масштаб та пропорційність, загальні та регіональні тенденції його розвитку; 2) показники мережі роздрібної торгівлі, які вказують на наявність обєктів роздрібної торгівлі, їх структуру, потужність та надають можливість визначити рівень їх спеціалізації, забезпеченість ними населення та ступінь навантаження, а також оцінити рівень ї

2. Основний зміст