Науково-методичне забезпечення якості дистанційного навчання у технічному університеті - Автореферат

Так, Державна програма “Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці” визначає одним з головних завдань на 2006-2010 роки “розвиток технологій дистанційного навчання і використання їх для запровадження в Україні системи навчання протягом усього життя”. Запровадження технічними університетами дистанційного навчання зумовлює необхідність вирішення низки теоретичних завдань, і насамперед, тих, які стосуються специфіки цієї форми навчання: педагогічних і дидактичних особливостей, питань аналізу, осмислення та адаптації зарубіжного досвіду, розбудови нової галузі педагогічного знання - інженерної педагогіки, перегляду існуючих принципів і стандартів, що забезпечуватимуть якість дистанційного навчання у контексті та в порівнянні з традиційними формами навчання. Реалізація цієї мети зумовила постановку й вирішення таких основних завдань дослідження, які визначаються сучасним станом ДН у технічному університеті і рівнем опрацювання проблеми в науковій літературі: - здійснити теоретико-методологічний аналіз сучасного стану інституалізації дистанційного навчання у технічних університетах; Основою методології дослідження є принципи теорії наукового пізнання, теорії систем, принципи системного аналізу, синергетики, теорії управління якістю; концептуальні положення соціальних наук: філософії, педагогіки, психології, економіки та соціології; загальнонаукові принципи системно-структурного підходу до вивчення предмету; фундаментальні психолого-педагогічні положення вітчизняних і зарубіжних дослідників, які розглядають закони розвитку дидактичних систем, технології дистанційного навчання та концептуальні положення щодо інформаційно-програмного забезпечення навчального процесу у вищих навчальних закладах; провідні філософсько-педагогічні концепції андрагогіки та акмеології, положення про роль неперервної освіти у формуванні професіоналізму особистості. Для розвязання поставлених завдань і перевірки висунутих положень було застосовано загальнонаукові методи теоретичного рівня: 1) історичний та концептуальний аналіз літератури з метою визначення стану дослідження обраної наукової проблеми (підрозділ 1.1, підрозділ 2.1); 2) конструктивний підхід та концептуально-порівняльний аналіз для зясування понятійно-категоріального апарату, визначення методологічних аспектів дослідження (підрозділ 1.2, підрозділ 2.1, підрозділ 2.2); 3) моделювання, системний та конструктивний підхід для створення моделей базових одиниць науково-методологічного аналізу дисертаційного дослідження: функціональна модель якості обєкта та якості діяльності (підрозділ 1.2); компонентна модель якості системи освіти (підрозділ 2.2, підрозділ 2.3); функціональна модель забезпечення якості дистанційного навчання (підрозділ 3.2, підрозділ 3.3); 4) історичний підхід та реконструкція для проектування функціональної моделі якості діяльності (підрозділ 2.1, підрозділ 2.2); 5) системний та синергетичний підхід для проектування компонентної моделі якості системи освіти (розділ 2); 6) методологічний синтез: трансляція моделей якості діяльності з предметної площини управління виробництвом у площину управління освітою та інтерпретація моделей для визначення майбутніх шляхів розвитку системи освіти (підрозділ 2.3); 7) теоретичний пошук (історичний аналіз, концептуально-порівняльний аналіз, систематизація) з метою дослідження пріоритетів розвязання проблеми якості вищої технічної освіти (підрозділ 3.1); 8) комплексний підхід для проектування функціональної моделі якості дистанційного навчання (проектування моделі забезпечення якості навчання та трансляція моделі зрілості (підрозділ 2.3), моделей управління організаціями та проектами (підрозділ 2.3); інтерпретація моделей (розділ 2); функціональне розширення моделей забезпечення якості навчання, концептуально-порівняльний аналіз існуючих методик забезпечення якості дистанційного навчання (підрозділ 2.3, підрозділ 3.3).Перший розділ “Стан та методологія забезпечення якості дистанційного навчання” складається із двох підрозділів, в яких йдеться про започаткування і сучасний стан розвитку дистанційного навчання в Україні, про завдання щодо педагогічного забезпечення його якості в технічних університетах. У підрозділі 1.1 “Інституалізація дистанційного навчання в Україні” встановлено етапність започаткування дистанційного навчання, проаналізовано стан його розвитку у вітчизняних технічних університетах, зясовано значущість такої форми навчання для здобуття масової якісної вищої технічної освіти. Проаналізовано внесок у розвиток ДН дослідницьких та навчальних закладів, серед яких виділяються результати діяльності Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій і систем, Українського центру дистанційної освіти на базі НТУУ “КПІ” (який наприкінці 2004 року реорганізовано в Український інститут інформаційних технологій в освіті), Проблемної лабораторії дистанційного навчання НТУ “ХПІ” та Лабораторії віртуального та дистанційного навчання ХДТУР, Академії дистанційної освіти, Відкритого міжнародного університ

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ