Науково-методичне обґрунтування впровадження принципів біоетики в професійне навчання та практичну діяльність провізорів і фармацевтів - Автореферат

Пріоритет прибутку над потребами людини та суспільства, використання технологій формування попиту та стимулювання збуту продукції шляхом надмірного впливу на психіку та поведінку споживачів, спонукає науковців до розробки нових методичних підходів, до гармонізації та оптимізації професійної діяльності провізорів і фармацевтів. Метою дисертаційної роботи було вивчення етичних проблем та науково-методичне обґрунтування впровадження принципів біоетики в професійне навчання та практичну діяльність провізорів і фармацевтів. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання: - вивчити літературні джерела, проаналізувати та узагальнити інформацію про розвиток фармацевтичної етики і деонтології, асоційованої з медичною та екологічною етикою, в контексті принципів біоетики; розробити концепцію біоетичного виховання, професійної підготовки та безперервного навчання провізорів і фармацевтів з питань етики і деонтології; Сучасні методи соціологічного дослідження: метод фокус-груп (групова дискусія або групове інтервю), метод включеного спостереження, контент-аналізу, метод опитування малих груп, роздавальне анкетування застосовано при вивченні стану обізнаності та проблем у дотриманні професійної етики в різних напрямках діяльності провізора (фармацевта): «провізор (фармацевт) - лікар», «провізор (фармацевт) - пацієнт (відвідувач аптеки)», «провізор (фармацевт) - провізор».Наприклад, сучасна доктрина отримання “інформованої згоди” від пацієнта на медичне втручання і лікування, як основний принцип біоетики викликає безліч досить гострих питань, а саме: яким повинен бути зміст інформації; чи може пацієнт адекватно оцінити можливі ризики та користь; чи можемо ми компенсувати шкоду, заподіяну під час лікування, зокрема через побічні ефекти якогось фармакологічного засобу; що відомо пацієнту про лікарський засіб, запропонований для лікування, навіть якщо цей препарат зареєстрований? Результати опитування показали, що лише 9 із 28 фахівців були знайомі з проектом Етичного кодексу і вважають, що такий кодекс врегулює відносини між провізором - пацієнтом - лікарем, між конкуруючими підприємствами фармацевтичної галузі. Найбільш проблемним вважають напрямок провізор - лікар, потім провізор - пацієнт, а провізор - суспільство та провізор - провізор є однаково проблемними. Найбільш прихильними до спілкування з провізором щодо побічної дії ліків є фахівці з першою кваліфікаційною категорією (стаж роботи за спеціальністю більше 7 років) - 57,7 %, потім лікарі другої категорії (стаж роботи більше 5 років) - 23,1 %, а також 11,5 % лікарів, які працюють без кваліфікаційної категорії (можливо, закінчився термін атестації, можливо, фахівець змінив спеціальність або інше). Запитання про взаємозвязок провізора (фармацевта) та лікаря було сформульовано так: «Чи повинен лікар, приймаючи рішення про призначення ЛЗ, попередньо проконсультуватися з провізором?» Аналіз відповідей наведено у табл.На основі результатів соціологічних досліджень аптечних працівників, лікарів та відвідувачів аптек доведено, що етичні проблеми, які виникають у професійній діяльності фахівців фармацевтичного сектору, можна вирішувати лише за умови впровадження у програми навчання та практичну діяльність провізорів і фармацевтів концепції біоетичного виховання та професійної підготовки з питань етики і деонтології, з використанням принципів біоетики. Виявлено, що фармацевтичні аспекти біоетики опрацьовані недостатньо, оскільки в практичній діяльності фахівців цієї сфери переважають деонтологічні підходи без врахування в конкретних випадках співвідношення «ризик/користь», отже, біоетика повинна стати основою прикладної етики в професйній діяльності лікаря, провізора і фармацевта. З використанням системного підходу та математичних методів статистичного аналізу визначено, що стан обізнаності провізорів і фармацевтів з етичними проблемами, що виникають у професійній діяльності працівників фармацевтичного сектору, та з напрямками вирішення цих проблем є недостатнім, тому слід включати відповідні теми у плани проведення щомісячних занять з підвищення кваліфікації в аптеках та на підприємствах, а також в процес безперервного професійного розвитку. Показано, що за проблемністю та доцільністю досліджень системи взаємостосунків фахівців розташовуються в такому порядку: «провізор (фармацевт) - лікар», «провізор (фармацевт) - пацієнт (відвідувач аптеки)», «провізор (фармацевт) - «провізор (фармацевт)», «провізор (фармацевт) - суспільство».

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ