Науково-методичні засади стратегічного розвитку страхового ринку України - Автореферат

Вивченню теоретичних засад функціонування та розвитку страхового ринку присвячено наукові праці відомих зарубіжних учених: Л. Дисертаційна робота узгоджується з основними напрямками наукових досліджень, що були проведені в рамках науково-дослідних робіт у ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», а саме: «Формування страхового ринку України в контексті сталого розвитку» (номер державної реєстрації 0107U01213), «Реформування фінансової системи України в умовах євроінтеграційних процесів» (номер державної реєстрації 0109U006782) та «Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні» (номер державної реєстрації 0102U006965). До звітів за даними темами увійшли результати досліджень автора щодо: удосконалення науково-методичного забезпечення стратегічного розвитку страхового ринку України; особливостей впливу іноземного капіталу на стратегію розвитку вітчизняного страхового ринку; формалізації субєктно-обєктної структури страхового ринку України. · систематизувати зарубіжний досвід державного регулювання страхового ринку з метою його імплементації для вдосконалення функціонування страхового ринку України у довгостроковій перспективі; У процесі дослідження залежно від його цілей і задач використовувалися наступні методи дослідження та аналізу економічних процесів: при дослідженні, удосконаленні та обґрунтуванні категоріального апарату - метод наукової абстракції; при визначенні сучасних закономірностей та основних напрямків розвитку страхового ринку - методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції; при здійсненні субєктно-обєктного дослідження структури страхового ринку - метод системно-структурного аналізу; при обґрунтуванні ролі фінансових посередників у формуванні сучасної моделі вітчизняного страхового ринку - методи порівняння, групувань, вибірок; при дослідженні особливостей державного регулювання страхового ринку України - методи експертних оцінок і ситуаційного аналізу; при обґрунтуванні стратегії розвитку національного страхового ринку - метод наукової абстракції.У першому розділі «Теоретико-методологічні та методичні засади функціонування страхового ринку» досліджено економічну сутність, систематизовано функції, принципи та класифікаційні ознаки страхового ринку, розроблено класифікацію учасників страхового ринку, розглянуто зарубіжний досвід та особливості державного регулювання страхового ринку в Україні. Проведений у дисертаційній роботі аналіз науково-методичних підходів показав, що страховий ринок переважно розуміється як: сфера економічних відносин, де обєктом купівлі-продажу виступає страховий захист; форма організації економічних відносин у сфері грошового обігу щодо формування та використання ресурсів страховика за допомогою купівлі-продажу страхових продуктів; сукупність страховиків, страхувальників, посередників, що беруть участь у реалізації відповідних послуг; середовище, у якому функціонують страхові компанії; механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників та страховиків. У роботі автором запропоновано визначення страхового ринку як системи соціально-економічних відносин між його субєктами (страховики, страхувальники, страхові посередники) щодо здійснення операцій з купівлі-продажу страхових продуктів шляхом укладання страхових договорів в процесі задоволення суспільних потреб у страховому захисті, який реалізується через страховий інтерес. Дослідження субєктно-обєктної структури страхового ринку дозволило автору удосконалити класифікацію учасників страхового ринку, у якій, на відміну від існуючих підходів, що виділяють три базові субєкти ринку (страховиків, страхувальників та страхових посередників), але функціонально не розділяють їх, пропонується виокремити систему структурних та інфраструктурних субєктів (рис. Це пояснюється наступними чинниками: 1) високий рівень концентрації ринку (77 % та 82 % загального обсягу страхових премій акумулюють відповідно 50 страхових компаній із загального страхування та 10 зі страхування життя); 2) страховикам належить більша частка (68,8 %) загального обсягу активів небанківських фінансових установ, при цьому активи банків в 21 раз перевищують активи страхових компаній; 3) невисокий рівень капіталізації страхового ринку (середній розмір сплаченого статутного капіталу у 2009 р. дорівнював 33,6 млн. грн.); 4) низький рівень конкурентоспроможності страхового ринку України (показник питомої ваги страхової премії у світовому страховому ринку складає 0,1 %).У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в обґрунтуванні науково-методичних засад і розробці практичних рекомендацій щодо стратегічного розвитку страхового ринку України. На основі узагальнення теоретико-методологічних та методичних підходів автором обґрунтовано визначення категорії «страховий ринок» як системи соціально-економічних відносин між його субєктами (страховики, страхувальники, страхові посередники) щодо здійснення операцій з купівлі-продажу страхових продуктів шляхом укладання страхо

Основний зміст дисертації