Науково-методичні підходи до визначення об’єктного поля управління фінансами банку - Статья

У сучасних умовах функціонування банківської системи України, що відбувається в умовах складних політичних, соціальних та макроекономічних зрушень, важливого значення набуває науковий підхід до ефективної побудови системи стратегічного управління фінансами банків із метою досягнення врівноваження інтересів ключових стейкхолдерів (держави, власників, менеджерів, клієнтів, працівників) та забезпечення на цій основі стійкого розвитку банків у довгостроковій перспективі. Перманентні кризові явища в банківській системі України, зростання кількості банків, що визнані неплатоспроможними та ліквідовані, підтверджують той факт, що управління їх фінансами є недосконалим, концептуальні засади та інструментарій управління, зокрема, стратегічного, потребують подальшого вдосконалення як в плані методології, так і в плані практичної реалізації. Кузнєцова надає декілька визначень сутності поняття: а) як сукупність його взаємовідносин із клієнтами, Центральним банком та державою, що виникають у процесі формування, регулювання, розподілу і використання фінансових потоків у грошовій формі з метою своєчасної сплати фінансових зобовязань та отримання прибутку; б) як сукупність взаємовідносин із власниками, клієнтами, інвесторами, фінансовими інститутами, центральним банком та державою, що виникають у процесі формування, регулювання, розподілу й використання фінансових ресурсів банку з метою своєчасного виконання фінансових зобовязань та отримання прибутку [8-9]. Для реалізації цілей дослідження, проаналізувавши вищенаведені підходи, під фінансами банку слід розуміти сукупність економічних відносин з приводу формування, розподілу та використання фінансових ресурсів банку, що, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід банку у майбутньому. Матеріальним виявом фінансів банку є фінансові ресурси, які слід розглядати як частину ресурсів банку, що формується в результаті мобілізації грошових коштів економічних агентів шляхом залучення та позичення, трансформованих за строками, сумами та ризиками відповідно до параметрів розміщення в активи банку шляхом їх адаптації, та власного капіталу (внесеного акціонерами, створеного в результаті діяльності та накопиченого в результаті дооцінки активів), використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід банку у майбутньому.Матеріальним виявом фінансів банку є фінансові ресурси, що дає можливість детально охарактеризувати фундаментальні властивості фінансових ресурсів як обєктів управління, до яких слід відносити: обсяг (величину); збалансованість за сумами, валютами, строками та ризиками; мінливість (волатильність) та ефективність. Зважаючи на це економічні відносини слід розділяти на зовнішні (з постачальниками; субєктами державного регулювання; субєктами банківського регулювання та нагляду; органами, що реалізують цільові програми; з клієнтами; банками кредиторами та контрагентами) та внутрішні (з власниками, з персоналом, в межах фінансової структури банку; в межах банківської групи, промислово-фінансової групи).