Науково-методичні основи регулювання структури агропромислового виробництва - Автореферат

В умовах значних зрушень у формах власності та суспільних відносин в АПК питання регулювання структури агропромислового виробництва має особливе значення, тому що завдання аграрного сектору полягає не лише у збільшенні масштабів виробництва, а і обумовлюється необхідністю задоволення потреб населення країни в продовольчих товарах вітчизняного виробництва, гарантування продовольчої безпеки держави, поповнення державних резервів і нарощування експортного потенціалу. Протягом останнього десятиріччя негативний вплив дестабілізації розвитку аграрного сектору економіки проявився в значному скороченні обсягів виробництва продукції і зниження її рентабельності, у перерозподілі основних зон виробництва без врахування особливостей природно-кліматичних і економічних умов, що обумовило зниження інвестиційної привабливості. Відповідно до поставленої мети було визначено такі основні задачі дослідження: вивчення науково-методичних основ формування і регулювання структури виробництва; При виконані дисертаційної роботи отримано такі основні результати: удосконалено методику розрахунково-аналітичних робіт по оптимізації структури виробництва АПК за рахунок: розробки структурної моделі продуктового підкомплексу для середньострокового планування і передбачення в задачі умови, яка враховує платоспроможний попит споживачів, що не відображено в працях інших авторів; зміни алгоритму узгодження результатів розрахунків розподілу загальносистемних ресурсів; обгрунтування необхідності розвязку задачі як багатокритеріальної; В дисертаційній роботі розглянуто наступні типи пропорцій в АПК: співвідношення між суспільними потребами в продукції і розмірами її виробництва;Обєктивна необхідність доопрацювання науково-методичних основ регулювання структури виробництва зумовлюється станом і тенденціями розвитку АПК, які протягом 1990-2000 рр. стали кризовими. Результати аналізу функціонування АПК засвідчили, що протягом 1990-2000 рр. відбулися суттєві зрушення в галузевій, територіальній, інституційній структурі виробництва. Структурні диспропорції призвели до зниження обсягів і ефективності агропромислового виробництва, незадоволення попиту промислових підприємств в сировині, а населення - в продовольчих товарах, тобто викликали незбалансованість попиту і пропозиції на вітчизняному ринку продовольства. В звязку з цим в сучасних умовах актуального значення набуває необхідність доопрацювання науково-методичних основ регулювання структури виробництва АПК, визначення напрямів реструктуризації аграрного сектора економіки. Результати реалізації розробленої економіко-математичної моделі на прикладі олійно-жирового продуктового підкомплексу АПК України засвідчили необхідність корегування структури виробництва: шляхом перерозподілу основних зон виробництва - скорочення посівів соняшнику в північних і західних областях через несприятливі природно-кліматичні і економічні умови; обмеження посівних площ соняшнику до 2500 тис.га; концентрації виробництва в Степу і Лісостепу; як альтернативу соняшнику в західних і північних областях рекомендовано вирощувати ріпак, а в південних - сою.