Науково-методичні основи реформування відносин власності в Україні - Автореферат

Тому зараз необхідно вдосконалити механізм державного регулювання реформування відносин власності з урахуванням особливостей сучасного етапу ринкових перетворень та з позицій його орієнтації на підвищення ефективності функціонування підприємств; сприяти залученню фінансових ресурсів на інвестування реального сектора економіки. Спираючись на результати досліджень в цій сфері та враховуючи особливості сучасного етапу реформування відносин власності, коли, з одного боку, до приватизації залучаються стратегічно важливі підприємства, а з другого - необхідно підвищити ефективність функціонування підприємств державного сектора економіки, актуальним є подальша розробка як теоретичних, так і методичних та практичних аспектів даної проблеми. В даному дослідженні увага акцентується на вдосконаленні механізму державного регулювання процесів реформування відносин власності з широких позицій, тобто здійснення не тільки роздержавлення і приватизації, але й вдосконалення структури та розмірів державного секторів економіки, а також визначення державного впливу на обєкти, від діяльності яких в значній мірі залежить сталий розвиток економіки України в цілому. Наукове дослідження було виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Науково-дослідного економічного інституту (НДЕІ) Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України протягом 2000-2001 рр., зокрема повязане з виконанням наступних тем: "Проведення моніторингу стратегічно важливих підприємств та підприємств-монополістів" (№ держреєстрації 0101U004719); "Аналіз соціально-економічних наслідків реформування відносин власності та пропозиції щодо формування державної політики" (№ держреєстрації 0101U004721). Методологічною основою дослідження є логічно-діалектичні методи наукового пізнання, методи системного аналізу, а також спеціальні методи, зокрема логічного узагальнення (дозволили вдосконалити понятійний апарат процесів реформування відносин власності, напрямки покращання механізму його регулювання), порівняльного економічного аналізу (оцінити ефективність функціонування підприємств секторів економіки), експертних оцінок (спрогнозувати розміри державного сектору), статистичні методи (визначити стан і ефективність функціонування стратегічно важливих підприємств) та інші.На наш погляд, державним слід визначити підприємство (господарське товариство), що є самостійним господарюючим статутним субєктом з правами юридичної особи, який заснований на державній власності та володіє закріпленим за ним державним майном на праві повного господарського відання чи оперативного управління, або державі належить понад 50% акцій (паїв); здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність чи здає майно в оренду (без права приватизації) з метою одержання відповідного прибутку (доходу). У вузькому розумінні, що необхідно статистично відстежувати, державний сектор складається лише з підприємств державної та комунальної форм власності (в тому числі й тих, майно яких здано в оренду без права наступної приватизації), а також підприємств (господарських товариств) з державною часткою понад 50% - так зване ядро державного сектору; у широкому - до них слід додати підприємства приватного сектору, на які впливає держава завдяки корпоративного контролю (при наявності пакету акцій, що менший за 50%); надання їм державного замовлення на виробництво продукції чи виконання визначених видів робіт та послуг. Державне регулювання цих процесів повинно мати на меті вирішення таких питань як забезпечення плюралізму форм власності і господарювання, активізацію рушійних сили ринкового господарства, формування і ефективне функціонування недержавного сектора економіки переважно шляхом приватизації державного майна; реформування державного сектору виходячи як з особливостей притаманних йому функцій забезпечення умов нормального функціонування економіки в цілому, так і враховуючи сфери державного підприємництва (тобто тих, де держава виступає як рівноправний субєкт підприємницької діяльності). Особливістю сучасного етапу здійснення процесів реформування відносин власності є проведення грошової приватизації, перш за все стосовно реформування стратегічно важливих підприємств та підприємств-монополістів; вирішення питань сприяння ефективному функціонуванню приватизованих підприємств та їх адаптації до ринкового середовища; посилення уваги до оптимізації розміру державного сектора як з позицій визначення підприємств, заснованих виключно на державній власності, так і формування організаційних структур холдингового типу та акціонерних товариств, де держава здійснює підприємницькі функції поряд з недержавними субєктами господарювання; посилення вимоги до управління і ефективності функціонування обєктів державної форми власності. Вдосконалення процесів приватизації доцільно здійснювати у таких напрямах як: узгодження приватизаційних процесів із загальними програмами реформування відповідних галузей, формування відповідного регуляторного середовища; створення сприятливих умов

Основний зміст дисертації