Науково-методичні основи оновлення змісту географічних карт - Автореферат

Це стосується як топографічних, так і тематичних карт, які втрачають свіжість та достовірність інформації, тобто коли фіксується явище старіння карт. Дослідження проводились щодо визначення ступеня застарілості змісту карти через оцінку кількості та обєму інформації, його достовірності за змістом і часом. Дослідження, проведені автором, щодо вдосконалення якості картографічної продукції, створення нових та оновлення старих карт, узгоджується з "Державною науково-технічною програмою розвитку топографо-геодезичної діяльності та національного картографування на 2003-2010 роки", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. Основна мета - визначити сутність процесів старіння та оновлення географічних карт, розробити теоретико-методичні основи дослідження та практичної оцінки старіння карт, а також вказати на оптимальні шляхи та методи оновлення їх змісту. Для досягнення поставленої мети були поставлені такі завдання: - узагальнити існуючий досвід вивчення явища старіння карт як важливої передумови у вивченні методики оновлення карт;Автор під термінами "старіння карти" розуміє обєктивне явище певної невідповідності змісту карти достеменним кількісним чи якісним характеристикам обєктів картографування (на момент використання карти) і яке проявляється з плином часу та з появою нових географічних обєктів чи процесів. При детальному розгляді цього явища виділяються три головні аспекти, а саме: теоретичний, повязаний із властивостями карт як моделей дійсності, розгляд якого є важливим при теоретичних картографічних розробках; прикладний, який розглядаємо у звязку із необхідністю використання карт у суспільній практиці; інформаційно-історичний, повязаний із розглядом карт як важливих документів, що містять інформацію про минулі події (джерелознавчий аналіз), а також використанні карт як важливих складових сучасних інформаційних систем. Комплексний і всебічний розгляд явища старіння карт кожного із вказаних аспектів вказує на те, що воно є універсальним для будь-яких типів географічних карт, його можна розглядати за трьома складовими: стосовно власне змісту карт, умовних знаків та носіїв картографічної інформації. Тому виробничі роботи щодо практичного освоєння оновлення топографічних карт проводились із використанням інструктивно-нормативних документів, що були розроблені на основі попередніх досліджень із питань старіння і оновлення саме топографічних карт. Важливим поняттям, повязаним із визначенням старіння карт, є темпи старіння, що залежать від двох головних обставин, а саме: швидкості зміни характеристик обєктів і явищ, які відображені на карті а також вимоги користувачів цих карт.У відповідності до поставленої мети у дисертаційному дослідженні визначено сутність процесів старіння та оновлення карт, їхні основні характеристики та прояви, розроблено теоретико-методологічні основи дослідження цих процесів. Це дозволило вирішити важливу науково-практичну проблему, що повязана з методами оцінки ступеня застарілості карт та здійснення їхнього оновлення. Під ним розуміємо спонтанний процес, у результаті якого відбувається зростаюча з плином часу невідповідність між характеристиками обєкту картографування та картографічною моделлю (картою), яка відображає їх на момент власне процесу створення карти. Проблема старіння карт може розглядатися лише у контексті з оновленням і їхнім використанням. Визначено, що головними особливостями, які характеризують процес старіння карт, є: власне старіння, тобто зростаюча невідповідність із часом між характеристиками обєкту картографування та показниками, поданими на карті; тривалість процесу старіння; темпи цього процесу.

Основний зміст дисертаційного дослідження