Науково-методичні основи державного управління процесом реструктуризації вугільної промисловості України - Автореферат

Брак валютних коштів для імпорту енергоносіїв в необхідних обсягах, кризові явища в галузях паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) країни призвели до появи дефіциту палива, порушень стабільного енергопостачання і, як наслідок, до значних суспільних збитків. Проблеми ЕНБ, державного управління розвитком та реформуванням ПЕК, в тому числі вугільної промисловості, посідають важливе місце в дослідженнях багатьох українських і зарубіжних вчених: Алимова О.М., Амоші О.І., Башмакова І.А., Булата А.Ф., Бушуєва В.В., Воропая М.І., Іванова М.І., Криворуцького Л.Д., Мастепанова А.М., Прокопенко М.Д., Решетняка О.О., Сивого В.Б., Сургая Н.С., Шафраніка Ю.К. та інших авторів. Крім того, дослідження повязані з пріоритетним напрямом розвитку науки і техніки “Наукові проблеми розбудови державності в Україні”, які випливають з розпорядження Президента України від 24 січня 1997 р. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методичних основ державного управління процесом реструктуризації вугільної промисловості, які дозволяють поєднати вимоги енергетичної безпеки та принципи ринкової економіки, враховуючи особливості енергетичного забезпечення України. розробити метод визначення порогових значень показників необхідного рівня самозабезпечення енергоносіями та обсягу видобутку вугілля і на їх основі - підходи до управління процесом реструктуризації вугільної промисловості;В першому розділі “Теоретичні засади державного управління процесом реструктуризації вугільної промисловості” проведено аналіз проблеми енергетичної безпеки України, визначено роль і місце власного вугілля в її вирішенні, наведені результати аналізу сучасного стану вугільної промисловості та існуючих підходів до реструктуризації галузі та її результатів. Доведено, що через обмежені фінансові можливості для придбання енергоносіїв за імпортом основний напрям її вирішення на етапі післякризового відродження економіки полягає у підвищенні рівня самозабезпечення енергоносіями і насамперед збільшенні обсягів видобутку вугілля. Проведене узагальнення діючих в економічній практиці підходів до реструктуризації вугільної промисловості в країнах з ринковою економікою показало, що їм притаманні всі загальні риси цього процесу, але вони мають і специфічні відмінності, зокрема в частині визначення доцільності подальшої роботи збиткових вуглевидобувних підприємств: збитковість і неконкурентоздатність їх ставлять питання про дострокове закриття, але вважаються другорядними, домінуючу роль відіграє фактор енергетичної безпеки. Проведений аналіз існуючих підходів до реструктуризації вугільної промисловості України та основних положень Програми закриття неперспективних шахт і розрізів виявив: недостатню їх орієнтацію на вимоги енергетичної безпеки, загальні принципи і наукові засади структурної перебудови економіки України та її галузей; відсутність увязки строків закриття збиткових шахт з завданнями державних програм, зокрема Національної енергетичної програми України до 2010 року; суперечливість визначених завдань і неможливість їх одночасного виконання; недостатню обгрунтованість основного економічного критерію визначення шахт неперспективними (фактичного рівня збитковості) та ін. Для додержання цих положень показники потреби в енергоресурсах приймаються в розрахунках як вхідні параметри, обсяги їх імпорту визначаються в межах платоспроможного попиту країни; стаття паливно-енергетичного балансу “обсяги видобутку вугілля” приймається за балансуючу.Теоретична і практична невирішеність проблеми енергетичної безпеки України зумовлює необхідність розробки системи показників-індикаторів стану енергетичної безпеки та їх порогових значень, а також удосконалення практики формування показників ресурсної частини прогнозних паливно-енергетичних балансів України. Враховуючи обмеженість валютних ресурсів для імпорту енергоносіїв, наявність великих геологічних запасів власного вугілля і відповідної виробничої бази для його видобутку, доцільно прийняти за основні показники-індикатори енергетичної безпеки рівень самозабезпечення країни енергоносіями та обсяг видобутку власного вугілля. Виходячи з необхідності досягнення відповідності між цільовими орієнтирами розвитку і реструктуризації вугільної промисловості та вимогами енергетичної безпеки, доцільним є формування показників ресурсної частини прогнозних паливно-енергетичних балансів України з урахуванням порогових значень рівня самозабезпечення енергоносіями та обсягу видобутку вугілля. Для підвищення обгрунтованості управлінських рішень щодо економічної доцільності подальшої роботи збиткових вугільних шахт з невідпрацьованими запасами запропоновано методичні положення, які полягають у: збереженні пріоритетності завдань з видобутку вугілля в обсягах, не нижчих порогових значень; прийнятті за вхідні показники економічного стану кожної шахти, скориговані з урахуванням потенційної ефективності заходів з реструктуризації; розгляді альтернативних рішень за варіантами подальшої роботи, реконструкції, або дострокового закриття шахти; виборі варі

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ