Пізнання як філософська проблема. Діалектика процесу пізнання. Практика і її роль у процесі пізнання. Вчення про істину та проблема її критерію. Наукове пізнання як найвищий рівень пізнавальної діяльності. Поняття науки, форми і методи наукового пізнання.
Але в більшості видів пізнання істина містить значну частку субєктивності, повязану як з формою її вираження, так і із субєктивними інтересами людини. Філософське пізнання, як і наукове, прагне до обєктивно-істинного знання, але оскільки філософія має справу з якісно безкінечними обєктами - світом і людиною як цілісностями, - то її істини до кінця не доказові, носять неоднозначний характер і в значній мірі містять у собі моменти субєктивності, повязані з особистістю філософа. Обєктами пізнання можуть бути: сам субєкт, знання і пізнання. Розгортання цієї ситуації носить творчий активний характер, що виявляється: 1) в осягненні чуттєво не сприйманої сутності явищ; 2) у теоретичному вираженні отриманого знання й ідентифікації цього знання з пізнаваним обєктом; 3) у застосуванні різноманітних методів і засобів пізнання; 4) у використанні результатів пізнання. Стосовно пізнання практика є: 1) джерелом, основою і рушійною силою пізнання, оскільки ставить перед ним пізнавальні завдання, дає фактичний матеріал для узагальнень і засоби для пізнання; 2) кінцевою метою пізнання, тому що в практиці матеріалізуються добуті знання; 3) критерієм («мірилом») істинності одержуваних знань, що виявляється, насамперед, у матеріальному виробництві й експерименті.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
