Наукове обґрунтування захисту соняшнику від некротрофних патогенів на сході Лісостепу України - Автореферат

Значної шкоди сучасним сортам і гібридам завдають факультативні паразити некротрофного типу живлення - збудники білої гнилі, сірої гнилі, фомопсису. Вітчизняний і світовий досвід показують, що на сучасному етапі ведення сільського господарства основою захисту рослин є стійкі до хвороб сорти, так як селекція на стійкість - найбільш ефективний і економічно вигідний напрямок. Юрєва протягом 1981...1997 рр. згідно з проектами державних науково-технічних програм, пріоритетні напрямки яких були відтворені завданнями тематичних планів інституту і мали такі назви і номери державної реєстрації: провести дослідження і розробити організаційно-господарські, агротехнічні, хімічні, біологічні заходи і засоби захисту соняшнику від склеротиніозу і сірої гнилі, дати рекомендації виробництву (№ 01.82.7004293); розробити теоретичні основи селекції соняшнику на стійкість до некротрофних патогенів, створити гібриди з груповою стійкістю до основних хвороб (№ UA01003590Р); удосконалити методи створення інфекційних фонів в польових умовах для визначення стійкості соняшнику до збудників білої гнилі, сірої гнилі на послідовних етапах онтогенезу рослин;Здатність сортового складу соняшнику в накопиченні інфекційного начала Sclerotinia sclerotiorum в уражених частинах рослин вивчали на 10 районованих та перспективних сортах і гібридах, що відрізнялись за вегетаційним періодом. Фітосанітарний потенціал агротехнічних заходів вирощування соняшнику вивчали за здатністю сортів і гібридів формувати в уражених частинах рослин інфекційне начало Sclerotinia sclerotiorum при різних способах основного обробітку ґрунт у, строках посіву, попередниках, фонах мінерального живлення. Оцінку стійкості соняшнику до збудників білої і сірої гнилей в польових умовах проводили за методом Е.М. Біла гниль мала слабкий розвиток (0,9...4,4%) лише в 3 роки із 17 (1988р., 1990р., 1994р.) Протягом 8 років (1981р., 1986...1987рр., 1991...1993рр., 1995...1996рр.) спостерігався помірний її розвиток, так як хворобою було охоплено 5,1...7,8% рослин, а інтенсивного розвитку вона набула в 1982...1985 рр., 1989р., 1997р., тобто протягом 6 років процент уражених збудником хвороби рослин становив 10,6...29,8. Із 17 років досліджень 8 років характеризувались як посушливі (1981 р., 1983...1986 рр., 1994...1996 рр.) бо сума опадів в ці роки не перевищувала середню багатолітню норму і становила 107,5...199,8 мм, а 9 років були віднесені в групу вологих (1982 р., 1987...1993 рр.,1997 р.), так як сума опадів була вищою від середньої багатолітньої норми на 19,1...181,2 мм.Підвищення стійкості соняшнику до збудників цих хвороб забезпечує більш повне використання біологічного потенціалу культури, знижує поширеність хвороб на рослинах, насіннєвому матеріалі, зменшує накопиченість інфекційного начала грибів в ґрунті, стабілізує фітосанітарну напруженість на посівах культури. Установлено, що розвиток білої гнилі позитивно корелює з тривалістю вегетаційного періоду і площею листової поверхні; розвиток сірої гнилі - з висотою рослин і площею листової поверхні; розвиток фомопсису - з тривалістю вегетаційного періоду, площею листової поверхні і продуктивністю. Розроблені методи оцінки стійкості соняшнику для виділення стійких форм на ранніх етапах розвитку рослин та в період вегетації культури: експрес-метод оцінки стійкості селекційного матеріалу соняшнику до Sclerotinia sclerotiorum, який передбачає зараження кореневої системи і гіпокотиля проростків гомогенатом міцелію визначеними за якістю штамами гриба і забезпечує відбір стійких проростків протягом 10 діб; метод оцінки стійкості стебел соняшнику до Sclerotinia sclerotiorum в польових умовах, який забезпечує відбір рослин з стійкими стеблами при зараженні їх без травмування в період бутонізації рослин інокулюмом із уражених в природних умовах стебел популяційних сортів; додатковий метод оцінки стійкості соняшнику до Sclerotinia sclerotiorum, що базується на визначенні вмісту полісахарів в черешках листків в період бутонізації рослин (для оцінки стійкості стебел) і в кошиках в період їх пожовтіння (для оцінки стійкості кошиків).

2. Основний зміст роботи