Наукове обґрунтування ведення жінок зі звичною втратою плоду, профілактика перинатальних ушкоджень з метою збереження репродуктивного здоров’я - Автореферат

Невиношуванням закінчується кожна десята вагітність, здебільшого як результат високої розповсюдженості абортів, інфекцій, що передаються статевим шляхом, ендокринної патології та ін. В останні роки зріс відсоток аутоімунної патології, сексуально-трансмісивних захворювань, які визначають хронізацію запальних процесів статевих органів, залучення функціональних систем жіночого організму до патологічного процесу, виникнення вторинного імунодефіциту, хронічної форми синдрому ДВЗ, які зумовлюють неефективність запропонованих схем лікування, що стало підставою для розробки нового патогенетичного підходу до ведення жінок із НВ у нашій роботі, враховуючи можливості перинатального аудиту. Вивчення проблеми звичного викидня з позиції психосоматичної медицини призводить до розуміння того, що порушення функціонування різних систем жіночого організму призводять до змін психоемоційного статусу жінки, проте наукові публікації з цього питання нечисленні (Мальгина Г.Б., 2002). Не дивлячись на численні публікації з проблеми звичного невиношування (Айламазян Э.К.,2002, Писарева С.П. и соавт., 2004), у літературі недостатньо висвітлені питання взаємозвязку гормональних порушень із набутими дефектами системи гемостазу при синдромі втрати плода, не уточнені основні перинатальні фактори ризику НВ з урахуванням диференційованої тактики ведення хворих із ГА непухлинного генезу, АФС, НЛФ з урахуванням впровадження сучасних перинатальних технологій; не визначена роль перинатального аудиту в спеціалізованих стаціонарах, що і зумовило наш науковий інтерес до даної проблеми. На підставі клініко-статистичних досліджень проведена наступна робота: створено систему прогнозу ускладнень вагітності, пологів та післяпологового періоду у хворих із НВ різного ґенезу; розроблено основні принципи діагностичного та лікувального алгоритму та профілактики перинатальних наслідків у хворих із втратою плода в анамнезі на принципах доказової медицини; на підставі виявлених особливостей взаємозвязку ендокринної системи, системи гемостазу у хворих з АФС та генітальним герпесом розроблена науково обґрунтована тактика преконцепційної підготовки до вагітності, профілактики пізніх гестозів, з урахуванням моніторингу серологічних маркерів АФС: рівня сумарних АФА, клінічних проявів АФС для своєчасної корекції порушень, що виникли.Основна група була розділена на три підгрупи: І - 62 (41,3%) жінки з гіперандрогенією непухлинного ґенезу й НВ поза вагітністю; ІІ - 35 (23,3%) вагітних із генітальним герпесом, із синдромом втрати плоду і підтвердженим АФС; ІІІ - 53 (35,3%) жінки із НЛФ менструального циклу, зумовленою хронічним запаленням матки та її придатків, як наслідок ЗПСШ. Під наглядом перебувало 94 вагітних (84 тематичних та 10 здорових), з яких 49 (42,6%) жінок завагітніли після проведеного лікування, а 35-були взяті під нагляд вагітними. Обстежені нами вагітні (n=84) розподілилися наступним чином: у І групі - 22(26,2%) жінки з гіперандрогенією (ГА) та НВ, у ІІ групі - 35 (41,7%) жінок із антифосфоліпідним синдромом (АФС), генітальним герпесом (ГГ) та НВ, у ІІІ групі-27(32,1%) жінок із хронічним запаленням придатків матки, яке зумовило НЛФ із НВ. При динамічному визначенні екскреції естріолу при загрозі переривання вагітності спостерігалась наступна закономірність: у терміні вагітності 24 - 28 тижнів показник екскреції естріолу до лікування коливався від 6,08±0,35 мг/добу до 7,42±0,37 мг/добу і в середньому становив 6,42±0,64 мг/добу (при нормі 6,84±0,15 мг/добу); в терміні вагітності 29-35 тижнів показники екскреції естріолу були також близькі до нормальних величин, і коливались від 9,43±0,62 до 11,57±0,42мг/добу, в середньому 11,45±1,25 мг/добу (при нормі 12,54±0,53 мг/добу), що свідчило про помірний дистрес плода внаслідок загрози переривання вагітності. У результаті проведеного нами лікувального алгоритму вагітність настала у 22 (35,5%) пацієнток (у 7 жінок з ГА яєчникового ґенезу, у 10 - з ГА наднирникового та у 5 жінок з ГА центрального ґенезу).У 10 (45,5%) жінок вагітність була зафіксована після зниження ваги, корекції метаболічних порушень та проведення підготовчого етапу (КОК або глюкокортикоїди), у 12 (54,5%) жінок - після етапу стимуляції овуляції, з яких: у 5 - після стимуляції овуляції кломіфеном, у 4 - після застосування гонадотропінів та у 3 - після лапароскопічного лікування відновлення овуляції.На підставі вивчення патогенетичних особливостей НВ з урахуванням ендокринних показників, системи гемостазу та наявності АФС, проведено теоретичне узагальнення і отримано нове вирішення наукової задачі сучасного акушерства - попередження невиношування у жінок зі звичною втратою плода, розроблено і впроваджено в практику нові методи клінічного прогнозування, профілактичного лікування НВ. У (52%) жінок зі звичною втратою плода з дитинства відзначався високий інфекційний індекс, в 62% пацієнток виявляли. умовнопатогені та патогенні мікроорганізми у цервікальному каналі та уретрі, у 81% жінок перебіг вагітності супроводжувався загрозою переривання вагітності,

Основний зміст роботи