Наукове обґрунтування системи міжсекторальної протидії розвитку епідемії ВІЛ/СНІД в мегаполісі - Автореферат

За оціночними даними Всесвітньої організації охорони здоровя (ВООЗ, 2008), кількість людей, що інфікувалися на ВІЛ тільки у 2007 році, становить 2,5 мільйони осіб, з них 420 тисяч - діти, а середня тривалість життя інфікованої людини оцінюється зараз у 12 років. За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДОМ МОЗ України (2008), починаючи з 1987 року по 2007 рік включно серед громадян України зареєстровано 122,3 тис. нових випадків ВІЛ-інфекції, однак на початок 2008 р. в закладах охорони здоровя офіційно зареєстровано лише 81,7 тис ВІЛ-інфікованих осіб, тобто, 66,8% від загальної кількості, що свідчить про недостатній рівень охоплення послугами. Актуальність дослідження обумовлюється необхідністю виконання рішення спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН із ВІЛ/СНІД щодо впровадження до 2003 року у всіх країнах стратегії, політики та програми виявлення та вивчення факторів, що обумовлюють уразливість окремих осіб до ВІЛ-інфекції (ЮНЕЙДС, 2007), а також Обєднаної програми Організації ООН із ВІЛ/СНІД в частині відстеження епідемії й розробки стратегічної інформації, необхідної для управління заходами боротьби з ВІЛ/СНІД. Наведене і обумовило необхідність обґрунтування системи міжсекторальної взаємодії у боротьбі з розвитком епідемії ВІЛ-інфекції в Україні на прикладі мегаполісу, а також актуальність дослідження, визначило його мету та завдання. Предмет дослідження: рівні поширеності ВІЛ-інфекції в мегаполісі; організація надання медичної, психологічної, соціальної, юридичної допомоги людям, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ); особи, що приймають рішення з проблеми протидії ВІЛ/СНІД; статистичні звіти територіальних органів охорони здоровя.Перший з них присвячувався вивченню досвіду економічно розвинених країн, країн із різним рівнем розповсюдженості ВІЛ, в тому числі країн СНД та України, з питань організації епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією, прогнозування її розвитку та профілактики розповсюдження. Джерелами інформації стали офіційні звітно-облікові документи, протоколи та плани Міської координаційної ради з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції (МКР), міжсекторальної робочої групи (МРГ), групи моніторингу та оцінки (МІО); звіти та первинні документи, щодо організації роботи різних секторів з протидії розвитку епідемії ВІЛ-інфекції; карти викопіювання з медичних та статистичних документів; три види спеціальних анкет для кожного конкретного дослідження які розроблялись на основі рекомендацій міжнародних організацій (UNAIDS, WHO), зокрема на методиці BSS (Behavioral Sentinel Surveillance) Міжнародної організації охорони здоровя сімї (WHO). Використання даних дозорного епідеміологічного нагляду застосовано у відповідності до міжнародних критеріїв системи нагляду за розповсюдженням ВІЛ-інфекції через моніторинг груп населення, рівень інфікування яких досить точно відповідає аналогічному серед всього населення, та груп, поведінка яких обумовлює високий рівень ризику інфікування ВІЛ донорів, вагітних та визначених груп ризику: споживачів інєкційних наркотиків (СІН), чоловіків які мають секс з чоловіками (ЧСЧ), жінок комерційного сексу (ЖКС). Метою заключного, пятого, етапу стало проведення аналізу отриманих результатів, розробка і впровадження якісно нової функціонально-організаційної системи міжсекторальної взаємодії протидії розвитку епідемії ВІЛ-інфекції у мегаполісі та визначення її ефективності. Аналіз епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції свідчить про стрімкий розвиток епідемії ВІЛ-інфекції в м.Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням встановлена тенденція до стрімкого зростання розповсюдженості ВІЛ-інфекції, яка набула характеру епідемії в умовах відсутності міжсекторальної взаємодії у напрямку протидії її розвитку, що засвідчило актуальність дослідження і необхідність наукового обґрунтування якісно нової функціонально-організаційної системи протидії, впровадження якої довело її медичну, соціальну та економічну ефективність. Показано, що основний тягар в протидії ВІЛ/СНІД в Києві несе існуюча загальна система надання медичної допомоги та її спеціалізовані підрозділи, а також 6 кабінетів анонімного консультування та тестування на ВІЛ, завдяки сумісним зусиллям яких у 2007 році високоактивною антиретровірусною терапією охоплено 89,2% хворих на СНІД, стаціонарно проліковано 840 ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. В умовах недостатніх ресурсів забезпечення, доступності у наданні стаціонарної допомоги, в 2007 році проліковано 41% хворих на СНІД, недостатня кількість кабінетів та відсутність можливості задоволення медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям свідчить про неможливість системи охорони здоровя повною мірою протистояти розвитку епідемії ВІЛ-інфекції. Києві недержавних організацій, 32,7% яких мають статус міжнародних і фінансуються за рахунок фондів боротьби з ВІЛ/СНІД, в напрямках профілактичної роботи, соціальної та психологічної підтримки людей які живуть з ВІЛ, з залученням останніх до участі в діяльності недержавних організацій. 82,3±2,8 відсотків опитаних державних слу

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ