Наукове обґрунтування системи епідеміологічного нагляду за інфекціями області хірургічного втручання - Автореферат

Інфекції в області хірургічного втручання (ІОХВ) є найбільш поширеним та частим ускладненням оперативного лікування хірургічних хворих і можуть складати у структурі внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ) від 15 % в розвинених країнах і до 60 % в країнах, що розвиваються. В країнах СНД ці інфекції виявляються в середньому у 35-45 % хірургічних хворих (Яковлев В.П., Яковлев С.В., 2003). Згідно діючого законодавства, контроль за епідемічною ситуацією щодо ІОХВ в хірургічних стаціонарах здійснюється територіальними санітарно-епідеміологічними станціями (СЕС) та обмежується, у переважній більшості випадків, проведенням санітарно-бактеріологічних досліджень внутрішнього стаціонарного середовища, що не дає можливість оцінити поширеність ІОХВ, інтенсивність епідемічного процесу тощо. Таким чином, стратегія боротьби з ІОХВ в Україні вимагає наукового обґрунтування підходів щодо мікробіологічного моніторингу за епідемічно значимими обєктами внутрішнього середовища (довкілля) хірургічного стаціонару, постійного стеження за домінуючими збудниками ІОХВ, їх біологічними властивостями, підходів щодо визначення впливу факторів ризику на розвиток післяопераційних гнійно-запальних інфекцій у хірургічних хворих, а також контроль за поширенням госпітальних штамів мікроорганізмів, які за певних умов можуть стати збудниками ІОХВ. Крім того, важливим питанням сьогодення є розробка в Україні сучасної науково обґрунтованої системи ЕН за ІОХВ, впровадження якої в хірургічних стаціонарах дозволить уніфікувати стандарти визначення випадків ІОХВ, сприятиме повноцінному проведенню оперативного і ретроспективного аналізу щодо епідемічної ситуації в окремому стаціонарі та країні в цілому, а також дозволить своєчасно розробити та здійснити ефективні заходи профілактики і, насамкінець - знизити рівень захворюваності та соціально-економічних збитків від цих інфекцій.У роботі представлено матеріали досліджень по вивченню захворюваності на ІОХВ у пацієнтів хірургічних стаціонарів на території України за даними офіційних статистичних звітів та власних досліджень результатів хірургічного лікування (грижесічення, апендектомії, холецистектомії) пацієнтів з приводу гострого хірургічного захворювання у Київській міській клінічній лікарні. Вивчено дані 2356 історій хвороб пацієнтів, прооперованих у 2004-2006 рр., результати лабораторних досліджень - 284 зразків біологічного матеріалу від хворих на ІОХВ різної анатомічної локалізації та 154 змивів із носоглотки медичного персоналу (форма №252/о - “Журнал реєстрації санітарно-мікробіологічних та санітарно-паразитологічних досліджень”), результати досліджень на стерильність 788 зразків медичного інструментарію, шовного та перевязувального матеріалу (форма №258/о - “Робочий журнал досліджень на стерильність”), на мікробне забруднення, 183 проби повітря, а також 240 змивів з обєктів довкілля хірургічного стаціонару (форма 381/о - “Робочий журнал мікробіологічних досліджень змивів”). Інфекції хірургічного розрізу в залежності від глибини ураження, у свою чергу, поділяли на: поверхневі ІОХВ - у запальний процес залучається лише шкіра та підшкірна клітковина; глибокі ІОХВ - залучаються глибокі мякі тканини; ІОХВ органу або порожнини - у запальний процес залучається будь-який анатомічний розділ організму (орган або порожнина), окрім тих покривів чи стінок організму в області розрізу, які піддавались хірургічним маніпуляціям в процесі операції. Результати вивчення історій хвороб пацієнтів, прооперованих з приводу гострого хірургічного захворювання засвідчили, що у 2004-2006 рр. за діагнозами лікарів показник частоти розвитку ІОХВ серед пацієнтів складав 2,5±0,3 на 100 операцій. Було встановлено, що показник ІОХВ серед пацієнтів склав 27,1±0,9 на 100 операцій.В дисертації представлено нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розробці системи епідеміологічного нагляду за інфекціями області хірургічного втручання на основі вивчення їх епідеміологічних особливостей. Києва встановлено високу частоту розвитку ІОХВ серед пацієнтів, яка складала, в середньому 27,1±0,9 на 100 операцій, у тому числі, після грижесічення - 36,3±2,1, апендектомії - 20,6±1,1 , холецистектомії - 36,4±2,4. Прояви гнійно-запального процесу спостерігаються у хірургічних хворих протягом 8 днів після операції, найчастіше - на 3-й день після операції (48,4±2,8 %). До них належать: стан пацієнта; передопераційні; операційні; післяопераційні; фактори внутрішнього середовища хірургічного стаціонару. Показано, що контрольні дослідження змивів у хірургічному стаціонарі необхідно проводити з епідемічно значущих обєктів внутрішнього середовища хірургічного стаціонару.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ