Наукове обґрунтування оптимізації системи медичної реабілітації в умовах реформування охорони здоров’я в Україні - Автореферат

Працює Комітет експертів ВООЗ з медичної реабілітації, який постійно вдосконалює її мету та завдання. Реабілітація відіграє одну з провідних ролей у досягненні стратегії ВООЗ "Здоровя для всіх у ХХІ столітті". В Україні належну увагу медичній реабілітації приділено в "Основах законодавства України про охорону здоровя", в комплексній Міжгалузевій програмі "Здоровя нації", прийнятій на період з 2002 до 2011 року; в дослідженнях вітчизняних вчених обґрунтовано чільне місце, яке вона має посідати в збереженні генофонду нації (Ю.В. Це передусім - погіршення здоровя нації, яке повязано певною мірою із недоліками системи охорони здоровя: застарілою інфраструктурою і недостатньою ефективністю використання обмежених ресурсів, 95% яких досі витрачаються на елементи лікування і реабілітації і спрямовані на попередження загострень розвитку хвороби, переходу хвороби із більш легкої у важчу стадію. На думку провідних фахівців в галузі медичної реабілітації, актуальними проблемами, що вимагають наукового вирішення, є роль амбулаторно-поліклінічної ланки в реалізації заходів відновного лікування, створення чіткої системи медичної реабілітації для хворих різного профілю, схожої з тою, що існує, наприклад, для хворих інфарктом міокарду (М.В.Особливістю цього регіону є те, що в ньому проживає більше 50% сільського населення, для якого і донині медична реабілітація є менш доступною порівняно із жителями міст. На другому етапі вивчався стан здоровя населення та його потреба в медичній реабілітації. Реалізація програми дослідження дозволила отримати достовірні дані стосовно реформування системи медичної реабілітації. По-друге, погіршувалось здоровя населення, що вносило суттєві корективи щодо потреби в медичній допомозі, в тому числі в медичній реабілітації. Заключним етапом вивчення існуючої ситуації стало соціологічне опитування лікарів, які займаються медичною реабілітацією, організаторів охорони здоровя та пацієнтів з метою вияснення проблем, що стоять на шляху впровадження медичної реабілітації та ймовірних шляхів їхнього вирішення.Показано, що медичною реабілітацією достовірно частіше користуються багаті люди (в 4,4 рази відносно інших соціальних прошарків), люди з середньою спеціальною і вищою освітою (в 4,1 рази), ті, що не мають професійних шкідливостей (в 3,0 рази), такі, що мають добрі житлові умови (в 1,8 рази) у порівнянні з тими, що проживають в незадовільних житлових умовах (в 5,7 рази рідше), вдівцями і вдовами (в 2,9 рази), людьми бідними (в 2,0 рази), тими, що мають професійні шкідливості (в 1,7 рази), що свідчить про необхідність подолання соціальної нерівності, як одного з основних кроків на шляху поліпшення здоровя нації. Встановлено, що для хворих з різною патологією медична реабілітація є різнодоступною, зокрема при хворобах опорно-рухового апарату вона використовується у 5,7 рази частіше порівняно з іншими хворобами, в той час як значно рідше при хворобах органів дихання (в 6,7 рази), системи кровообігу і органів травлення (в 2,7 рази), що потребує прискореного розвитку її адекватних методів і засобів з метою більш позитивного впливу на громадське здоровя. Результати дослідження дозволили вперше розробити спеціальні стандарти медичної реабілітації в залежності від важкості перебігу захворювання і послідовності здійснення лікувальних та оздоровчих заходів з розробкою індивідуальних програм реабілітації та визначенням ефективності реабілітаційних комплексів при застосуванні різнопланових керуючих впливів. Результати соціологічного опитування пацієнтів і лікарів засвідчили, що більшість пацієнтів (62,1±2,8%) позитивно сприймають відновне лікування і задоволені його результатами, 58,5±2,1% вказали на одужання або значне покращення стану здоровя, а стосовно організаційних форм проведення медичної реабілітації найбільш перспективними, на думку лікарів і організаторів охорони здоровя, є відповідні кабінети і відділення в поліклініках та сімейних лікарських амбулаторіях (70,1±6,4 і 47,0±7,1%). Показано, що впровадження запропонованої якісно нової системи медичної реабілітації дозволило зменшити соціальну нерівність в її отриманні та знизити звертальність пацієнтів за медичною допомогою в 3,9 рази, госпіталізацію - в 2,39 і тимчасову непрацездатність - в 2,37 рази, що більш ефективно, порівняно із традиційним лікуванням, щодо звертальності - в 2,96 рази, госпіталізації - в 1,60 і тимчасової непрацездатності - в 1,98 рази.

2. Основний зміст роботи