Наукове обґрунтування моделі оптимізації стаціонарної допомоги у великому промисловому місті - Автореферат

Сучасний соціально-економічний розвиток України супроводжується кризовими явищами в економіці, розшаруванням суспільства за рівнем життя, соціальною нестабільністю, несприятливою екологічною ситуацією, що призвело до погіршення здоровя населення (Пономаренко В.М., 2004; Агарков В.І., 2005; Гойда Н.Г., 2006). Слід також враховувати, що згідно чинного законодавства останнім часом територіальні системи охорони здоровя фінансуються з розрахунку на одного жителя, а медичні заклади, які в своїй більшості залишаються у прямому підпорядкуванні органів управління охороною здоровя, продовжують отримувати кошти за розподільчим принципом, позитивний потенціал якого вже вичерпаний (Ціборовський О.М., 2002; Голяченко О.М., 2003). Стаціонари фінансуються за кошторисом витрат ліжкового фонду, що в минулому становило основу його екстенсивного розвитку, а на сучасному етапі є головною причиною збереження деформованої структури медичної допомоги (Лехан В.М., 2003), що призводить до зростання числа необґрунтованих госпіталізацій. Слід наголосити, що раціональність використання ресурсів системи охорони здоровя є актуальною не тільки для України, але і для інших держав (Мостипан О.В., 2003; Слабкий Г.О., 2004), та відзначається недостатністю як медико-соціальної, так і економічної ефективності, що призводить до ще більшого загострення проблем доступності і своєчасності медичної допомоги та її якості (ВООЗ, 2002). Відсутність наукового обґрунтування моделі оптимізації стаціонарної допомоги промислового регіону та необхідність її наявності в умовах реформування галузі охорони здоровя і обумовило актуальність дослідження, визначило його мету та завдання.Вивчення функцій приймальних відділень та організація роботи операційних проводилась на підставі наведених звітів, а також експертної оцінки історій хвороб (1273 одиниць), табелів оснащення та санітарних умов ПВ, а стаціонарозамінних форм лікування пацієнтів у закладах охорони здоровя другого рівня з використанням результатів експертної оцінки карт лікування хворих (2259 одиниць). Аналіз медичної ефективності стаціонарного сектору закладів охорони здоровя другого рівня здійснювався за критеріями рівня використання лікарями цих закладів медичних стандартів на підставі аналізу результатів соціологічного дослідження, проведеного методом анкетування серед лікарів (672 осіб); показань для госпіталізації та рівня летальності у закладах охорони здоровя другого рівня з використанням експертної оцінки історії хвороб (2259 одиниць); як і аналіз діяльності терапевтичного та хірургічного відділень у закладах охорони здоровя другого рівня (1473 одиниці), а рівень якості та ефективності стаціонарної допомоги в цих же закладах - за результатами даних анкетування лікарів (537 осіб). Вивчення соціальної ефективності стаціонарного сектору у закладах охорони здоровя другого рівня проводилось у трьох напрямках: організації діагностичного і лікувального процесу та умов перебування пацієнтів; рівня інформованості останніх стосовно дотримання їхніх прав; оцінки ними професійного рівня медичних працівників. Аналіз складу стаціонарних хворих засвідчив, що перебування у відділеннях потребували лише 57,3% госпіталізованих, медичної допомоги за стаціонарозамінними формами - 26,4%, не підготовленими до планової госпіталізації виявились 94,7% пацієнтів, що свідчить про відсутність належної взаємодії між поліклінікою та стаціонаром і призводить до нераціонального використання ліжкового фонду. При цьому особливістю структурної побудови моделі стало включення до неї: 1) існуючих складових медичних закладів надання стаціонарної допомоги вторинного рівня у великому промисловому місті (приймальні відділення, адміністративно-господарські частини, архіви, патологоанатомічні відділення; 2) існуючих складових, але частково змінених за рахунок їх функціональної оптимізації (міські лікарні); 3) якісно нових елементів (створення профільних госпітальних центрів, диференціація стаціонарних ліжок в залежності від інтенсивності лікувального процесу та догляду за пацієнтами, схеми інформаційного забезпечення пацієнтів про стаціонарну медичну допомогу, угоди на медичну допомогу), інтеграція яких з раніше існуючими та функціонально удосконаленими надала моделі, як системі, нових якостей із сприяння досягнення головної мети дослідження.Доведена нераціональність використання ресурсів стаціонарів другого рівня у великому промисловому місті за рахунок необґрунтованої госпіталізації, про що свідчить перебування в них 42,0±1,9% пацієнтів, лікування яких можливе в стаціонарозамінних умовах, та 5,4% таких, що потребували лише медико-соціальної допомоги, відсутності підготовки в амбулаторних умовах до планової госпіталізації (від 56,3±2,0% хворих травматологічного до 87,4±2,2% терапевтичного профілю), повторних обстежень (87,4±2,2%), необґрунтованого перевищення термінів перебування в стаціонарі на 2,7 дні, нераціонального використання потужностей операційних та приймальних відділень, середньорічної незайнятості ліжок до 11,3% від загальног

2. Основний зміст роботи