Наукове обґрунтування методів передгравідарної підготовки перед допоміжними репродуктивними технологіями у жінок з патологією щитоподібної залози - Автореферат

Згідно даних сучасної літератури (П.М.Боднар, 2002; Т.Ф.Татарчук 2003; T.G.Strieder, 2003), серед різних варіантів тиреоїдної дисфункції у жінок репродуктивного віку провідне місце належить гіпотиреозу, а також аутоімунному тиреоїдиту як одній з найчастіших причин гіпотиреозу. Саме тому питання лікування безплідності у жінок з патологією ЩЗ набувають особливого значення. Так, W.H.Kutteh (1999), M.F.Prummel (2004) та N.L.Sieiro (2004) стверджують, що збільшення рівня тиреоїдних антитіл чинить негативний вплив на процес виношування вагітності, не впливаючи на результативність ДРТ, а C.H.Kim (1998) та S.Bussen (2000) вважають їх наявність достовірним маркером погіршення репродуктивного прогнозу після ДРТ. Актуальність дослідження зумовлена тим, що наразі продовжує збільшуватись питома вага патології ЩЗ у жінок репродуктивного віку (Т.В.Овсянникова, 2004; R.C.Smallridge, 2005), а частота невдалих спроб лікування безплідності методами ДРТ залишається достатньо високою як у загальній популяції, так і серед жінок із тиреоїдною патологією (Р.Н.Щедрина, 2001; T.G.Strieder, 2003). Таким чином, існує необхідність поглибленого вивчення стану гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи у жінок, які мають патологію ЩЗ, з подальшою розробкою чіткої системи передгравідарної підготовки.З них у 99 жінок середнього віку 29,3±0,8 років, які склали основну групу (ОГ), була виявлена патологія ЩЗ: 6,1% жінок мали некоригований гіпотиреоз (підгрупа Іа), 24,2% пацієнток - гіпотиреоз на тлі аутоімунного тиреоїдиту (АІТ) (підгрупа Іб) та 69,7% жінок - з АІТ при еутиреозі (підгрупа Ів). До основної групи увійшли 43 жінки середнього віку 30,2±1,1 років, які знаходились на диспансерному обліку в Київському міському клінічному ендокринологічному центрі з приводу патології ЩЗ, до контрольної - 50 соматично та гінекологічно здорових жінок середнього віку 32,6±0,7 років Основна група була розділена на дві підгрупи: підгрупу ІІА склали 12 (27,9%) жінок середнього віку 30,9±2,6 років з АІТ та еутиреозом, підгрупу ІІБ - 31 (72,1%) пацієнтка середнього віку 29,9±1,2 років з АІТ, що супроводжувався гіпотиреозом. При індукції овуляції в циклах внутрішньоматкової інсемінації у 6 жінок з гіпотиреозом на тлі АІТ під час ехофолікулометрії було виявлено мультифолікулярний відгук при прийомі кломіфенцитрату у дозі 50 мг на добу. При порівнянні середньокурсової кількості ампул гонадотропінів при різних протоколах контрольованої стимуляції суперовуляції у жінок основної та контрольної груп ми не встановили статистично достовірних відмінностей у значеннях цього показника (довгий протокол з а-ГНРГ: 30,2±1,5 в ОГ порівняно з 32,0±1,5 в КГ, p>0,05; короткий протокол з а-ГНРГ: 28,0±2,9 в ОГ порівняно з 28,2±1,8 в КГ, p>0,05; протокол з ант-ГНРГ: 26,6±1,9 в ОГ порівняно з 26,6±1,8 в КГ, p>0,05). 1) у пацієнток основної групи статистично не відрізнялась від відповідного показника у жінок контрольної групи (45,5% порівняно з 42,5%; p>0,05), проте частота клінічної вагітності у пацієнток без патології ЩЗ майже удвічі перевищувала таку у жінок із тиреоїдною патологією (29,2% порівняно з 15,1%; р<0,05).Ретроспективний аналіз застосування допоміжних репродуктивних технологій при різних формах безплідності показав, що в структурі порушень жіночої фертильності питома вага тиреоїдної патології становить 16,3%. При цьому клінічно значимими захворюваннями щитоподібної залози, що впливають на тактику ведення та результативність методів допоміжних репродуктивних технологій, є аутоімунний тиреоїдит, як на тлі еутиреозу (69,7%), так і при гіпотиреозі (24,2%), а також некоригований гіпотиреоз (6,1%). Результативність (частота настання клінічної вагітності) допоміжних репродуктивних технологій у пацієнток із патологією щитоподібної залози становить 15,1%, що істотно нижче цього показника у пацієнток без тиреоїдної патології (29,2%; р<0,05). При аутоімунному тиреоїдиті за умов еутиреозу відмічаються овуляторні менструальні цикли з недостатністю лютеїнової фази внаслідок недосконалого оогенезу, що підтверджується нормальними рівнями гонадотропінів, статистично достовірним зменшенням концентрації естрадіолу та ехоскопічного розміру домінантного фолікула, зниженням сироваткового рівня прогестерону та соно-розміру жовтого тіла, а також наявністю морфофункціональних ознак недостатності лютеїнової фази. Розроблений комплекс лікувально-профілактичних заходів передгравідарної підготовки жінок з патологією щитоподібної залози, що включає базову тиреоїдну терапію та наступне призначення гестагенних або комбінованих естроген-гестагенних препаратів, диференційоване в залежності від ступеня компенсації тиреоїдного гомеостазу, ефективно забезпечує адекватну підготовку до допоміжних репродуктивних технологій шляхом корекції репродуктивних порушень у 83,3±10,8% жінок з аутоімунним тиреоїдитом на тлі еутиреозу та у 88,9±7,4% пацієнток з аутоімунним тиреоїдитом при гіпотиреозі, а також чинить позитивний вплив на стан щитоподібної залози, зменшуючи активність аутоімунного процесу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ