Наукова та громадська діяльність Євфимія Йосиповича Сіцінського (70-ті рр. ХІХ – 30-ті рр. ХХ ст.) - Автореферат

Він упродовж кінця ХІХ - у 30-ті роки ХХ ст. залишив помітний слід у діяльності багатьох наукових товариств і значний творчий доробок з історії України, історичного краєзнавства та регіоналістики, який впливав і впливає на покоління науковців. В українській історіографії ХХ - початку ХХІ ст. інтерес до життя, творчості та діяльності Є.Сіцінського як історика, краєзнавця, археолога, етнографа, мистецтвознавця, бібліографа, громадсько-просвітницького діяча, обмежувався оприлюдненням нечисленних переважно стислих біографічних розвідок, наукова і суспільна діяльність вченого сповнена суперечливих свідчень сучасників. розглянути участь Є.Сіцінського в наукових, науково-краєзнавчих, громадсько-просвітницьких товариствах України; Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації проведене різноаспектне дослідження недостатньо висвітленої в історіографії проблеми; запропоновано періодизацію життєвого і наукового шляху вченого; розкрито форми і методи діяльності наукових, науково-краєзнавчих і просвітницьких товариств України та організаторську роль у них Є.Сіцінського; систематизовано його науковий доробок і проаналізовано історичні погляди вченого на минуле України та її регіонів; отримано і введено до наукового обігу значну кількість маловідомих і невідомих архівних джерел, документальних матеріалів і свідчень. Вони знайшли відображення у 21 доповіді на ІІ-му Міжнародному науковому конгресі українських істориків „Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Кам.-Под., 17-18.9.2003), Міжнародному науковому симпозіумі „Володимир Січинський - історик, мистецтвознавець, архітектор, педагог України та української діаспори” (Кам.-Под., 4-6.7.2004), Міжнародних наукових конференціях „Олександр Духнович і наша сучасність” (Пряшів, Словаччина, 20-21.6.2003), „Українське мистецьке середовище в міжвоєнній Чехословаччині” (Прага, 13-14.11.2003), „Камянець-Подільський у контексті українсько-європейських культурних звязків: історія і сучасність” (16-17.5.2003), „Національно-державне відродження словянських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя” (Тернопіль, 18-19.11.2003), “Історія релігії в Україні” (Львів, 11-13.5.2004), „Тарас Шевченко у контексті національної та світової культури” (Кам.-Под., 17-18.5.2004); Всеукраїнських - „Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи” (Кам.-Под., 17-18.10.2002), „Духовні витоки Житомирщини” (30.09.-2.10.2003), „Політичні, соціально-економічні та етнонаціональні процеси у південному регіоні України” (Миколаїв, 17-18.10.2003), „Вивчення історичної та культурної спадщини Правобережної України: проблеми і перспективи” (Біла Церква, 21.5.2004), „Літописний Губин в контексті історії Болохівської землі (ХІІ-ХІІІ ст.)” (26.6.2004); „Національна інтелігенція в історії та культурі України ХХ - ХХІ ст.” (Вінниця, 28-29.10.2004); ХІ Подільській історико-краєзнавчій конференції (25-26.11.2004); „Громадсько-політичне та суспільно-культурне життя України на початку ХХ ст.“ (Хмельницький, 25.2.2005) і регіональних - Дунаївці (20.9.2003), Чернівці (14.5.2003), Луцьк (18-19.5.2004), Хмельницький (19.9.2002, 6.11.2003).Діяльність Є.Сіцінського протягом цього періоду була на вістрі протиборства російської та української історичної науки в поглядах і дослідженнях минулого України. Це стало визнанням відомими істориками української діаспори його внеску у вивчення і дослідження історії України, періодом створення в українській історіографії засад для узагальнення та осмислення наукової і громадсько-просвітницької діяльності Є.Сіцінського. Києві (ЦДІАУК) (документи фондів про навчання Є.Сіцінського в духовній академії, про регіональні дослідження та участь у них вченого, його співпрацю з В.Антоновичем, М.Грушевським, О.Левицьким, М.Рудинським і науковими товариствами України); Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО), в яких відображено роль протоієрея Є.Сіцінського щодо розбудови української православної церкви, організації і діяльності комісії з перекладу Біблії; Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІАУЛ), де оригінальні особисті рукописні праці Євфимія Сіцінського відбивають певні етапи життєвих і творчих шляхів вченого, відображають його співпрацю з НТШ, „Літературно-науковим вісником” та „Записками НТШ”, наукову і музеєзнавчу діяльність. А також матеріали Державного архіву Хмельницької області (ДАХО), що відображають всі перипетії його „контрреволюційної діяльності” у 1921 р. та арешту в 1929-1930 рр. у сфабрикованій ДПУ справі „Спілки визволення України” (СВУ), і Державного архіву Вінницької області (ДАВО), щодо проведення вченим за дорученням Всеукраїнського Археологічного Комітету України археологічно-етнографічних досліджень памяток старовини на Поділлі у 1925 р. Сіцінського у галузі історичного краєзнавства слід розглядати у тісному взаємозвязку з поглядами найбільш прогресивних представників позитивістської історичної школи в Росії та Україні, що ґру

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ