Характеристика провідних напрямків розвитку палеославістики й палеорусистики та їх інтерпретація в наукових працях Л.П. Жуковської. Внесок дослідниці в галузі російської діалектології, текстології давніх слов`янських Євангелій, видавничої діяльності.
При низкой оригинальности работы "Наукова спадщина Л.П. Жуковської - історика російської мови та писемності", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Передчасна смерть Лідії Петрівни Жуковської (1920-1994) спонукає її учнів та послідовників до виконання сумного, але важливого обовязку - комплексно розглянути величезний науковий доробок видатної дослідниці-славістки. Відомий польський славіст Лешек Мошиньський у некролозі, присвяченому памяті дослідниці, висловив авторитетну думку про бажаність узагальнення її досягнень у галузі палеославістики й палеорусистики. Жуковської, яке раніше не здійснювалось. Жуковської дає змогу повніше зясувати діяльність дослідниці й завдяки цьому ввести до наукового вжитку новий фактичний матеріал. Головна мета і завдання дисертації визначили використання таких методів: індуктивного та дедуктивного методів дослідження, описово-аналітичного методу, також використовується лінгвотекстологічний підхід до аналізу проблем варіативності, який базується на “постулатах” Л.П. Жуковської.Для неї було важливим показати конкретні відмінності російських діалектів у галузі лексики та словотвору; дослідниця зясовує, що являють собою власне місцеві особливості, за якими напрямками слід вивчати діалектні лексичні варіанти. Значним внеском у вивчення давніх фонетичних процесів російської мови стало дослідження нею новгородських берестяних грамот. Ця наукова проникливість блискуче підтвердилася дослідженнями О.О.Залізняка та інших вчених, які виявили, що діалект давнього Новгорода був дуже специфічним і що берестяні грамоти дійсно відображали живу мову давніх східних словян-новгородців. Цікаво простежити, як поступово розширювалося коло проблем, яких торкалася дослідниця, і памяток давньоруської писемності, залучених нею до вивчення. Саме тут вона повідомила про наслідки попереднього текстологічного дослідження списків, проведеного нею: повні апракоси XII-XIV ст., що складають “давньоруську редакцію” Євангелія, мають специфічну лексику у частинах, які доповнюють її у порівнянні з короткими апракосами, і при цьому ці частини не збігаються з відповідними читаннями євангелія-тетра.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
