Аналіз природних геоботанічних зон, розроблених О.В. Фоміним (1925 р.) з сучасними (2007 р.). Внесок дослідника в редагування і створення періодичних наукових видань, формування й розвиток його наукової школи. Науковий стиль та оцінка діяльності ученого.
У статті здійснено порівняльний аналіз природних геоботанічних зон, розроблених О.В. Фоміним (1925 р.) з сучасними (2007 р.), класифіковано його наукові публікації за групами і географією поширення. Розглянуто внесок дослідника в редагування і створення періодичних наукових видань, формування й розвиток його наукової школи, наведено дані щодо міжнародної співпраці, наукового стилю та оцінок діяльності ученого.
В статье осуществлен сравнительный анализ природных геоботанических зон, разработанных А.В. Фоминым (1925 г.) по сравнению с современными (2007 г.), классифицированы его научные публикации за группами и географией распространения. Рассмотрен вклад исследователя в редактирование и создание периодических научных изданий, формирование и развитие его научной школы, приведены данные о международной деятельности, научном стиле и оценках наследия ученого.
This article presents a comparative analysis of natural geobotanical areas, developed by Fomin O.V. (1925) with the modern ones (2007), classified his scientific publications by groups and geography distribution. It is spoken in details about the contribution of the researcher in editing and creating periodic scientific publications, creation and development of his scientific school, international cooperation, and scientific style and assessment activities of the scientist.
Постановка проблеми. Наука відрізняється від повсякденного, художнього, символічного та релігійно-міфічного різновидів пізнання живої і неживої природи. Вона має свої характерні особливості і ознаки. На основі зробленого літературного аналізу в монографії «Розвиток природничої науки і термінології в Україні : шлях крізь епохи (XVII - початок ХХІ ст.)» було виділено суттєві риси, які властиві науковому пізнанню і складають його структуру [14, с. 124-125].
Ґрунтуючись на структурі природничої науки ми використали структурно-комплексний підхід до аналізу розвитку ботанічної галузі кінця ХІХ - почату ХХ ст. Становлення і розвиток науки про рослини і гриби зазначеного хронологічного періоду в попередніх роботах було розглянуто шляхом комплексного аналізу основних структурних складових ботаніки: персоналій та їх досягнень, методико-матеріального забезпечення, наукових публікацій, періодичних видань, термінології, наукових інститутів, експедиційної діяльності, наукових шкіл та природодослідних товариств. З нашої точки зору цей підхід в історії науки може бути особливо ефективним і повним для аналізу невеликих хронологічних відрізків часу, пов’язаних з періодом життя і творчості дослідника. У цій роботі розглянуто лише окремі наукові здобутки академіка О.В. Фоміна.
Наукові здобутки ученого розглядалися у роботах: Д.К. Зерова, Є.І. Бордзіловського, К.М. Ситника, С.Я. Кондратюка, М.В. Шевери, В.В. Капустяна, Н.А. Базилевської, А.І. Барбарича, О.І. Дудки, В.Г. Гармасар та ін. [2; 4; 8; 12-13; 19; 20]. Водночас залишаються ще не висвітленими деякі аспекти наукової спадщини О.В. Фоміна, у зв’язку з чим пропонована робота є актуальною.
Порівняльний аналіз природних геоботанічних зон, розроблених О.В. Фоміним (1925 р.) з сучасними (2007 р.).
Перше ботанічне районування території УРСР розробив О.В. Фомін. Цей аспект наукової спадщини ученого в історії науки та біографістиці розглядають серед найважливіших. Розроблені ним, геоботанічні зони ми порівняли із сучасними шляхом співставлення «Мапи Ботаніко-географічних районів України, акад. О.В. Фоміна» (1925 р.) з «Національний атласом України» (2007 р.). Для порівняльного аналізу була використана робота О.В. Фоміна «Короткий нарис природніх ботаніко-географічних районів України» (1925 р.) та інші літературні джерела [21; 18].
За основу поділу території України на ботаніко-географічні райони
О.В. Фомін взяв схему професора Новоросійського університету в Одесі Г.І. Танфільєва. Він вивчав рослинність та ґрунти тундри, боліт, степів і за матеріалами дослідження захистив докторську дисертацію на тему: «Межі лісів в полярної Росії з досліджень в тундрі тіманских самоедів» в 1912 р. Причину заболочення він бачив у поганій проникності ґрунту і вважав, що межа між лісом та степом визначається не кліматом, а складом ґрунтів [1, с. 609]. Г.І. Танфільєв виділив дві області: область Північної Росії (смуга суходолів та мішаних лісів) та область Південної Росії (смуга чорноземельна).
У межах цих двох областей О.В. Фомін виділив 2 ботаніко-географічні зони (мішаних лісів та чорноземельного степу) і 1 підзону (лісостепу). Для створення власної класифікації він взяв за основу ряд факторів серед яких: а) геологічне минуле України; б) орографічні умови; в) умови підсоння, головним чином атмосферні опади; г) особливості ґрунтів; д) флористичний склад України. Зони на «Мапі Ботаніко-географічних районів України» (1925 р.) були розділені на 8 районів: «1. Правобережне полісся; 2. Лівобережне полісся; 3. Правобережний лісостеп; 4. Лівобережний лісостеп; 5. Район західньо- й південно-европейських лісів; 6.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
