Наукові засади формування регіональних соціально-економічних систем - Реферат

Починаючи вивчення теми, слід врахувати, що процес розміщення відбувається як під впливом дії обєктивних законів та закономірностей, так і під впливом волі субєкта (людини). У XXI століття людство входить з новою соціальною і природоохоронною концепцією, виробленою під егідою ООН - Концепцією стійкого розвитку, яка спрямована на збалансованість соціально-економічного і екологічного розвитку країни, покращення стану природного середовища та розвязання глобальних світових проблем, ураховуючи загострену екологічну ситуацію в Україні, як стратегічний орієнтир і для нашої країни. Широкомасштабні суспільно-економічні трансформації, потреба у яких викликана адаптацією до ринкових відносин на засадах стійкого розвитку, зумовлюють відповідні зміни у теоретичних засадах розміщення продуктивних сил та регіональної економіки і підтверджують важливість урахування дії економічних законів, характерних для всіх суспільно-економічних формацій. Економічні закони - це обєктивні закони розвитку суспільства, що відображають необхідні виробничі відносини людей у процесі суспільно корисної праці, у першу чергу при виробництві, розподілі, обміні й споживанні благ та послуг. Так, наприклад, закон комплексного розвитку виробництва у просторовому аспекті виступає як закономірність територіальної комплексності, закон концентрації виробництва - як закономірність територіальної комплексності, закон концентрації виробництва - як закономірність територіальної концентрації виробництва.Пізнання закономірностей розміщення продуктивних сил і господарського комплексного утворення регіонів надає можливість виявити додаткові джерела підвищення продуктивності суспільної праці. Кожному способові виробництва відповідає певний рівень розвитку і розміщення продуктивних сил: феодальному - локальне, замкнуте розміщення виробництва і реалізація товарів на місці; капіталістичному - вихід продукції виробництва на всю країну та за її межі. Під впливом цієї закономірності формувалися райони-виробники і райони - споживачі готової продукції, постачальники сировини. На початковому етапі розвитку суспільства, коли масштаби виробництва були незначними, такі фактори, як природні ресурси, трудові ресурси і споживання продукції практично суміщалися в просторі і сфера для прояву цієї закономірності була надто вузькою, її вплив був слабким. В умовах капіталістичного способу виробництва у звязку з розвитком територіального поділу праці й територіальної спеціалізації промисловості та сільського господарства збільшилася і товарна продукція районів спеціалізації.Принципи розвитку і розміщення продуктивних сил Урахування інших важливих для висхідного розвитку України в XXI столітті моментів відбилося у стратегічних принципах РПС і регіонального розвитку. Принципи розміщення продуктивних сил обєднують "правила діяльності та управління економікою", відбивають економічну політику держави в регіональному вимірі [21]. Принципи розміщення продуктивних сил конкретизують, доповнюють закономірності. До них у першу чергу належать сировина, енергія та споживачі; забезпечення спеціалізації господарства регіонів з метою максимального поділу праці; раціональне розміщення виробництва: наближення трудомістких виробництв до районів і центрів зосередження трудових ресурсів; ліквідація зустрічних перевезень однотипної сировини, палива, готової продукції з одного регіону до іншого; охорона природи і раціональне природокористування; обмеження надмірної концентрації виробництва; збалансованість у розміщенні видобувних та відповідних переробних підприємств, сільськогосподарських та промислових - переробних та обслуговуючих - ланок АПК, забезпечення обороноздатності країни та її інтегрування у світовий економічний простір. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил, якими керуються при вирішенні питань територіальної організації суспільства, такі: · гармонізація інтересів держави і регіонів;Рікардо, випереджаючи своїх сучасників, довів, що розширене відтворення виробництва можливе лише на основі раціонального міжрегіонального поділу праці та спеціалізації регіонів на виробництві і торгівлі тими товарами, по яких вони мають не абсолютні (за А. У 1826 році Йоган Тюнен виклав свої думки у праці "Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економії, сутність яких полягає в одержанні найбільшого прибутку завдяки вдалому розміщенню сільського господарства концентричними колами навколо ринку. У звязку з цим йому приписують те, що він сконструював теорію, суть якої полягає в тому, що виробництво розташовується за принципом найменших витрат, а розміщення промисловості визначається трьома "орієнтаціями": транспортною, робочою, агломераційною. У 1940 році виходить з друку Августа Льоша "Географія розміщення господарства", У якій основна увага приділяється ринкам збуту продукції як вирішальному фактору розміщення виробництва. Вебера та ін. намітився перехід від теорії "точечной" економіки до просторової, а отже, і регіональ

План

1. Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «фактор», їх обєктивний характер

2. Загальні закономірності розміщення виробництва та формування економіки регіонів

3. Принципи та фактори розвитку і розміщення продуктивних сил, їх сутність

4. Основні етапи розвитку теорій регіональної економіки

5. Поняття про економічний простір, особливості його формування та структура