Особливості природничо-наукового знання античності. Аналіз основних наукових програм античної науки: математичної, що виникла на базі піфагорійської та платонівської філософії; атомістичної теорії (Левкип, Демокріт) та континуалістичної - Арістотеля.
Континуалістична наукова програма Висновок Список використаної літератури Вступ Термін античність (від лат. Таннером в кінці XIX ст., а поняття антична наука - С.Я. Лурье в 30- х роках ХХ ст. Ван дер Варден, Ж.-П. Вернан, Т. Томперц, М. Клайн, І.Д. Рожанський та П.П. Гайденко. А саме здійснила наступне розмежовування основних наукових програм античної науки: - математичної програми, що виникла на базі піфагорійської та платонівської філософії; - атомістичної програми (Левкип, Демокріт, Епікур); - континуалістична програма Арістотеля, на основі якої створена перша фізична теорія, що проіснувала до XVII століття, хоча і не без змін. Ними було зведено математику на щабель чистої, абстрактно-теоретичної науки. Піфагорійська метафізика виступає як певне тлумачення накопиченого стародавніми цивілізаціями пізнавального досвіду, який дозволяв зводити все різноманіття звязків і відносин в майбутній людині дійсності до числових відносин: «чісло есть сутність усіх речей». Ідея першооснови. Піфагорійці були першими математиками, і оскільки числа - перші початки в математиці, то вони і поширили їх на весь світ. Тим самим, як казав Аристотель, вони зробили можливою фізику, заклали основи для науки, що розуміється як теорія, пояснена через принципи і підтверджена досвідом.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
