Наукові основи адаптивного управління закладами та установами загальної середньої освіти - Автореферат

Так, В.Луговий досліджував загальні питання управління освітою; Ю.Конаржевський - управління як систему; В.Бондар - дидактичний аспект управління; Н.Кузьміна - питання системного підходу до управління освітою; Р.Шакуров - соціально-психологічні основи управління; Є.Березняк - загальні питання школознавства; В.Пікельна - моделювання управлінської діяльності (школознавчий аспект); С.Сисоєва - координуючу діяльність керівника школи; В.Сухомлинський - питання гуманізації управлінської діяльності директора школи та підвищення рівня його управлінської культури; П.Худомінський, Т.Тонконога - професіограму директора школи; В.Маслов - управління післядипломною освітою та становлення компетентності директора школи. Так, А.Гошко, Г.Дмитренко, В.Князєв запропонували стратегію реформування наявних у державі управлінських відносин на основі антропосоціального підходу; Г.Дмитренко розробив концепцію антропосоціального управління перехідним суспільством; В.Чепак дослідив управління освітою як соціологічну проблему; Л.Калініна - історичний аспект діяльності РАЙВО щодо управління навчально-виховними закладами України; О.Зайченко - модернізацію і підвищення ефективності управління РАЙВО; М.Поташнік - управління розвитком школи; Т.Рогова - атестацію результатів діяльності педагогічного колективу; А.Орлов розглянув питання моніторингу інноваційних процесів в освіті; П.Третьяков - управління школою за результатами та адаптивне управління педагогічними системами; В.Алфімов, О.Ануфрієва, Т.Борова, О.Касьянова, В.Лунячек, Г.Полякова, В.Петров присвятили свої роботи педагогічним основам організації навчально-виховного процесу в ліцеї, оцінці діяльності початкової школи, моніторингу діяльності учня, аналізу педагогічної діяльності вчителя, алгоритмізації та автоматизації управлінської діяльності керівника, адаптивному управлінню навчального процесу в умовах навчально-виховного комплексу, інформаційному забезпеченню управління загальною середньою освітою в регіоні на адаптивних засадах відповідно. У звязку з цим виникає проблема розробки й наукового обґрунтування моделі такого управління загальною середньою освітою, яке б забезпечувало узгоджену взаємодію (взаємоадаптацію) всіх субєктів управління в межах наскрізної мети, що поєднує всі рівні його реалізації (регіон > район > ЗНЗ > учень) і враховує тенденції розвитку загальної середньої освіти в перехідному суспільстві. Концепція адаптивного управління закладами і установами загальної середньої освіти розроблена на регіональному рівні з позицій антропосоціального і кібернетичного підходів та інтегрує теоретичні твердження щодо: існування єдності взаємодії між внутрішніми самоуправлінськими та зовнішніми управлінськими впливами при ступеневому переході від учня до обласного управління освіти в загальноосвітній регіональній системі управління; забезпечення цілісності й функціонування такої системи збуджуючими (висхідними й низхідними) і функціональними (циклічними) інформаційними потоками, зміни в яких призводять до регулювання цільових функцій та розвитку всіх субєктів управлінської діяльності; сполучення субординаційних та координаційних функцій управлінських структур і поєднання зусиль всіх учасників управлінського процесу у виробленні рішень в межах своєї компетенції на основі діалогічної адаптації, що забезпечується оперативним коригуванням відповідних планів (проектів тощо) для досягнення спільної мети; наявності непередбачених змін, що викликає необхідність моніторингового супроводу розвитку керованого обєкту для його оптимального наближення до заданого результату; розробки варіативних моделей (субмоделей) діяльності всіх учасників управлінського процесу, у т.ч. закладів та установ освіти, з позицій кваліметричного підходу (для отримання чисельних показників їх розвитку); необхідності аналізу динаміки процесу для поточного саморегулювання та динаміки результатів при періодичному контролі з боку вищестоящих структур управління для перспективного регулювання діяльності всіх учасників (у т.ч. закладів та установ) загальної середньої освіти; розробки спеціальних компютерних програм для автоматизації відстеження; необхідності запровадження спеціальних курсів для субєктів різних рівнів управління загальною середньою освітою з питань розробки та використання кваліметричних моделей у відповідному освітньому моніторингу; підвищення адаптивності, гнучкості управління, підсилення його критеріальності і спрямованості на результат, зародження й розвитку інноваційного напрямку управління, в якому динамічно поєднується адміністративний і партисипативний характер для забезпечення синхронності розвитку загальної середньої освіти і суспільства.У першому розділі „Управління загальною середньою освітою в регіоні як проблема педагогічної теорії і практики” розглядаються питання розвитку загальної науки управління, розвитку управління загальною середньою освітою, еволюції та якісного стану практики управління загальною середньою освітою в Україні, а також управління загальною середньою освіт

2. Основний зміст дисертації