Історія виникнення семіотики як науки, її ключові поняття: семіозис, знак, знакова ситуація. Класифікація знаків та їх функції. Закономірності та особливості функціювання знакової інформації. Семіотична модель споживання на прикладі моделі Дж. Уильямсон.
1. Семіотика як наука Семіотика, наука про знаки. Пірс дав визначення знака, первинну класифікацію знаків (індекси, ікони, символи), встановив задачі і рамки нової науки. Подальший розвиток підхід Пірсу отримав в роботах таких логіків і філософів, як Р. Карнап, А. Тарській і ін. В логико-філософській традиції, висхідній до Ч. Моррісу і Р. Карнапу, знак розуміється як якийсь матеріальний носій, що представляє інше єство (в окремому, але найважливішому випадку - інформацію). В лінгвістичній традиції, висхідній до Ф. де Соссюру і пізнішим роботам Л. Ельмсльова, знаком називається двостороннє єство. В основі семиозиса лежить намір особи А передати особі б повідомлення В. Лицо А називається відправником повідомлення, особа б - його одержувачем, або адресатом. В лінгвістичній традиції, висхідній до Ф. де Соссюру і пізнім роботам Л. Ельмсльова, знаком називається пара, тобто деяке двостороннє єство. До теперішнього часу зберігає своє значення класичне (введене Ч.С. Пірсом) розбиття знаків на три групи: ікони, індекси і символи. Ієрархія в цій системі виглядає таким чином: знак (3) як заступник певного предмету або явища, знакова система (ЗС) як заступник певної сукупності предметів і носій інформації про систему предметів, що позначаються, знакова модель (ЗМ) як сукупність декількох знакових систем, що використовуються для кодування складних повідомлень.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
