Нацiонально-культурнi коннотацiї iменувань найвищих державних правителiв (на матерiалi творiв О.С. Пушкiна) - Автореферат

Відомо, що в мові існують структури, які зумовлюють її національно-культурну специфіку. Проблема дослідження коннотацій давно привертала увагу відомих логіків, психолінгвістів, представників різних спрямувань лінгвістичного знання. Актуальність роботи визначається: 1) відсутністю розробленої системи лінгвістичних засобів вираження концепту ‘верховна влада’ в російської мові та у творчості О.С.Пушкіна; 2) неможливістю опису фрагментів мовної картини світу без звернення до коннотацій і текстів, які їх породжують; 3) поліаспектністю коннотації, що зумовлює різноманітність теоретичних вирішень, і необхідністю використовувати результати дослідження інших гуманітарних наук; 4) невизначеністю меж коннотації та її елементів; 5) недостатнім висвітленням питання про розмежування сфер мовного і екстрамовного в питанні визначення коннотації та її структурних компонентів, нерозробленістю питань про національно-культурну специфіку, джерела і причини появи коннотації. Мета дослідження: установити сфери проявлення національно-культурних особливостей мови в рамках структури коннотації при функціонуванні мовної одиниці в авторських текстах різних жанрів. Досягнення поставленої мети передбачає розвязання таких завдань: теоретичний опис і систематизація відомостей про коннотацію та її компоненти; вивчення семантики номінацій найвищих державних правителів на різних мовних рівнях; порівняння особливостей парадигматичних відношень і регулятивних характеристик досліджуваних іменувань в індивідуальній картині світу та загальнонаціональному її варіанті (на підставі аналізу лексикографічних джерел); установлення лінгвістичних і екстралінгвістичних чинників, що сприяють появі коннотації; визначен ня культурологічних джерел інтерпретації коннотативних компонентів досліджуваних іменувань, які функціонують у пушкінських текстах.У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність і наукова новизна, визначається мета і завдання, теоретична і практична значущість роботи, описуються методи дослідження. У першому розділі “Коннотативний компонент значення в лінгвістичній теорії” дається загальна характеристика коннотації, її компонентів в лінгвістичній теорії, зясовується їх національно-культурна специфіка, уточнюються причини та джерела появи коннотативного компонента семеми, що зумовлюють її прагматичний ефект. Проблема статусу оцінки в лексичному значенні семеми досліджується в нашій роботі услід за О.М.Вольф та В.М.Телія, котрі послідовно доводять існування тільки двох видів оцінних компонентів: раціонально-оцінного та емотивної оцінки, як коннотативного компонента. Другий розділ “Коннотативний компонент значення як основа моделювання моделювання національгної мовної картини світу” присвячено описові особливостей вивчення структури значення семеми на кожному з мовних рівнів, виявленню коннотативних компонентів номінацій найвищих державних правителів, їх національно-культурної специфіки рівня норми на основі даних лексикографічних джерел. В результаті побудови абстрактної мовної системи понять нами визначено одноіменний концептуальний фрагмент, що складається з чотирьох семантем: №1 ‘законний, спадковий представник вищої державної влади’, №2а ‘необмежений, законний, неспадковий представник вищої державної влади’, №2б ‘неспадковий, законний правитель держави з обмеженою владою’, №3 ‘незаконний, неспадковий представник вищої державної влади’.Функції коннотації, яка локалізує всю прагматичну інформацію, встановлюються в рамках виявлення регулятивних характеристик семем за умови аналізу останніх на різних мовних рівнях. Проблема виявлення коннотативних компонентів номінацій, що визначають мовний менталітет народу, ускладнюється їх факультативністю, імпліцитністю, контекстуальною залежністю. Пресуппозицією для появи коннотацій є асоціативно-образна підстава, що проявляється у внутрішній формі, мотивованості семантики похідного і твірного слів, у значенні семеми мови запозичення. Тлумачення поняття внутрішньої форми в етимологічному плані експлікує його образний аспект, що має істотне значення в кодуванні культурної інформації мовними засобами. Наявність в російській мові різних семем для іменування представників найвищої держаної влади, що дає змогу субєктові вибирати один з варіантів - найбільш адекватний його світовідчуттю, цілям та умовам комунікації, привела нас до необхідності відтворення відповідного фрагмента концептуальної системи мовних понять - семантем.

Основний зміст роботи