Національно-визвольний рух у Македонії (остання третина ХІХ ст. - 1919 р.) - Автореферат

Македонське питання, це, по суті питання, національного самовизначення македонського народу, яке було складовою частиною цілої низки балканських криз, його невирішеність неодноразово ставала причиною збройних сутичок і військових дій як у минулому, так і в нинішньому століттях. Власне, геополітичне положення Македонії на півдні Балкан, тісний звязок македонського питання із загальною ситуацією в Європі та у світі, протиріччя між європейськими та балканськими країнами і взаємні територіальні претензії, незацікавленість європейських держав та найближчих сусідів Македонії (Греції, Болгарії, Сербії) у появі незалежної, самостійної Македонії - це ті найважливіші причини, які змушували уряди цих країн, у свій час, не визнавати македонський національно-визвольний рух як самостійну політичну силу і робити все для його розколу і знищення. Македонський народ найяскравіше проявив свою волю до утворення власної держави у "Другому Іліндені" - засіданні АФЗНВМ і проголошенні Вардарської Македонії республікою у складі Югославії (1944 р.) та у "Третьому Іліндені" - проголошенні незалежності Македонії у 1991 р. Таким чином, дослідження теми національно-визвольного руху в Македонії останньої третини ХІХ ст.-1919 р. дає змогу довести наукову неспроможність тих концепцій, які заперечують факт існування македонської нації; на конкретних фактах показати, як масовий цілеспрямований національно-визвольний рух македонського народу на всіх етапах свого розвитку відстоював національні інтереси і у своїх програмних документах визначав головну мету - утворення незалежної македонської держави. Для розуміння причин росту націоналізму та сепаратизму в країнах, що утворилися після розпаду СРФРЮ, специфіки національних відносин у цьому регіоні важливу роль відіграє аналіз історичних умов появи і розвитку національно-визвольних рухів ХІХ-початку ХХ ст. у Південно-Східній Європі.У першому розділі "Огляд історіографії та джерельної бази дослідження національно-визвольного руху македонського народу (остання третина ХІХ ст.-1919 р.)" здійснено огляд найважливіших здобутків вітчизняних та зарубіжних істориків з проблеми, а також дана характеристика джерельної бази дослідження. Природно, що перші праці присвячені македонському національно-визвольному руху належать його керівникам та ідеологам - Петру Поп Арсову, Горче Петрову, Крсте Місіркову, Дмитру Чуповські, Дімо Хаджі Дімову, які відчували гостру потребу його теоретичного пояснення і ідейно-політичного обгрунтування вимог та програмних положень. Використавши велику кількість оригінальних документів ВМРО, листування та спогади учасників подій, автор з позицій прогресивної частини македонського національно-визвольного руху відстоює македонську національну самобутність. Враховуючи те, що ця публікація зявилася у період замовчування македонської проблеми, автор змушений був не торкатися цілого ряду питань, повязаних з македонським національно-визвольним рухом і бути обережним в оцінці цього явища. Аспекти розвитку національно-визвольного руху македонського народу та ставлення Комінтерну до македонського питання знайшли висвітлення у працях російської дослідниці Л. Жили.

2. Основний зміст роботи