Національно-визвольна боротьба українського народу у 1648-1676 рр. під проводом Б. Хмельницького - Курсовая работа

Етапи національно-визвольної війни та їх характеристика Розділ 3. Формування української державності в ході визвольної війни Розділ 4. Російсько-українська міждержавна угода 1654 р.: неоднозначність оцінок Розділ 5. Міжнародне і внутрішнє становище України у 1654-1657 рр. Висновки Список використаних джерел Вступ Актуальність дослідження: Боротьба українського народу за своє соціальне, національне, релігійне та культурне визволення у 1648-1676 рр. є однією з найяскравіших сторінок його історії. Тому, на мою думку, варто більше уваги приділити вивченню даної проблеми. Хмельницького в національно-визвольній війні. Мета та завдання дослідження: - дослідити причини, характер та рушійні сили, прослідкувати періодизацію війни; хмельницький визвольна національна війна - проаналізувати причини розвитку подій саме так, як вони відбувались, спробувати дослідити зіткнення позицій різних політичних угрупувань; - прослідкувати основні етапи та хід революції на основі дослідження історичних фактів, реальних, дуже складних взаємовідносин між народами, соціальними групами; - вияснити як відбувалося формування української державності в ході визвольної війни; - дати оцінку тим подіям і явищам, які прямо чи опосередковано пов’язані з національно-визвольною війною під проводом Б. Хмельницького; - дослідити причини укладення російсько-української міждержавної угоди 1654 р., з’ясувати оцінку угоди істориками та дати власне бачення даної події; - з’ясувати міжнародне та внутрішнє становище України у 1654-1657 рр.; - зробити висновки щодо історичного значення національно-визвольної боротьби українського народу. Українські козацькі літописці: Самовидець, Величко, Граб’янка, а за ними й автори пізніших хронік ХУІІІ ст. аж до Історії Русів і далі, вважали Хмельниччину за основний момент нової української історії, а самого Богдана Хмельницького за її центральну постать. В 1857 р. появилась монографія М. Костомарова Богдан Хмельницький, написана переважно на основі польських друкованих джерел і народних українських пісень, які автор уважав за джерело не меншої ваги, ніж літописи і документи, бо вони показували, як сам народ дивився на історичні події і як їх оцінював. Хмельницького присвятили свої праці такі відомі вітчизняні та зарубіжні вчені як: О.М. Апанович, В.Й. Борисенко, М.Ю. Брайчевський, М.С. Грушевський, В.О. Голобуцький, І.П. Крип’якевич, О.К. Касименко, В. Липинський, Ю.А. Мицик, В.А. Смолій, В.С. Степанков, Ф.П. Шевченко, В.П. Шевчук, Д.І. Яворницький та інші. Не можна не звернути увагу на заангажованість багатьох робіт дожовтневого та радянського періоду, виконання окремими істориками московських великодержавних замовлень. Саме цим можна пояснити те, що майже у всіх довоєнних та багатьох повоєнних підручниках на перший план виступає месіанська роль Росії щодо історичної долі не тільки українського, а й білоруського, молдавського, грузинського та інших народів, що, за висловом В.Г. Бєлінського, тільки злившись навіки з єдинокровною Росією, Малоросія відчинила до себе двері цивілізації, освіті, мистецтву, науці. Історики зауважують, що після 30-літньої війни Річ Посполита, як один із головних експортерів хліба до Західної Європи, стає на шлях зміцнення феодальної власності та посилення кріпацтва. Литовські статути 1529, 1566 та 1588 рр. допомогли польським магнатам та полонізованій українській шляхті зміцнити феодально-кріпосницькі порядки, юридично оформити їх, обезцінити життя селянства, перетворити його в кріпосницьке рабство. Сеймова Ординація Війська Запорозького реєстрового (1638) обмежила самоврядування реєстрового козацтва, скасувала виборність старшин, ліквідувала козацький суд, заборонила українцям обіймати командирські посади. Канадський вчений Ф. Сисина робить висновок, що якби не повстання Хмельницького, то окрема руська ідентичність та культура були б приречені на повільну, але неминучу ерозію і дезінтеграцію в Польському королівстві [14, с.77]. Закінчення Визвольної війни радянська історіографія повязувала з 1654 р., тобто роком Переяславської угоди з Росією, роком воззєднання, у якому вбачалася основна мета повстання. Обґрунтованішим можна вважати висновок В. Смолія та В. Степанкова про те, що революція закінчилася після падіння гетьмана П. Дорошенка 1676 р. Українська національна революція у своєму розвитку пройшла кілька етапів: I етап (лютий 1648 - серпень 1657 р.) - найбільше піднесення національно-визвольних змагань та соціальної боротьби; II етап (вересень 1657 - червень 1663 р.) - громадянська війна, що призвела до поділу козацької України на два гетьманства; III етап (червень 1663 - вересень 1676 р.) - боротьба за воззєднання Української держави. Богдан (Зіновій) Михайлович Хмельницький (1595-1657) народився на Черкащині, в Чигирині (можливо на хуторі Суботів) 27 грудня 1595 р. Одні кажуть, що Богдан Хмельницький походив із шляхетської литовської сім’ї, котра осіла на Україні, інші ж твердять, що його прадідом був якийсь Вячеслав Хмельницький, запорізький гетьман ХУІ століття. Можливо саме тому у 16