Національно-просвітня діяльність Союзу визволення України в таборах військовополонених українців (1914–1918 рр.) - Автореферат

З початком Першої світової війни СВУ розпочав національно-просвітню роботу поміж полоненими українцями солдатами російської армії, прагнучи допомогти їм усвідомити свою національну приналежність, та підготувати професійні кадри для розгортання національно-культурної роботи з населенням майбутньої незалежної України, закласти основи створення національних збройних сил. У вітчизняній історіографії досить поширена думка про те, що в роки Першої світової війни процес націоналізації української культури припинився. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі залучення архівних джерел, документальних матеріалів, періодичних видань, мемуарів, досліджень вітчизняних та зарубіжних істориків неупереджено, ґрунтовно висвітлити місце й роль СВУ в розбудові системи національно-просвітньої роботи в таборах військовополонених українців на території Австро-Угорщини та Німеччини періоду Першої світової війни. здійснити комплексний аналіз системи просвітньої роботи в таборах військовополонених українців; Наукову новизну дисертаційної роботи визначає те, що вперше в українській історіографії здійснено спробу комплексного дослідження системи національно-просвітньої діяльності СВУ в таборах військовополонених українців періоду Першої світової війни.У першому розділі - „Історіографія, джерела та методологія проблеми дослідження” - розкрито стан наукової розробки проблеми в українській та зарубіжній історіографії, характеризується джерельна база та методологія дисертаційного дослідження. У колективних наукових роботах узагальнюючого характеру „Історія українського війська” та „Українські Січові Стрільці, 1914-1920 рр.” уперше здійснена спроба дослідити історію національних збройних сил, наведені важливі факти про формування Синьо-i Сірожупанної дивізій, про співпрацю Українських січових стрільців з Бюро культурної допомоги та з таборовими організаціями СВУ на українських окупованих землях. Срібняк дослідив історію функціонування таборів військовополонених українців часів Першої світової війни, національно-освідомлюючу роботу Просвітніх відділів СВУ, організаційні засади створення таборових організацій, результативність творчої роботи полонених, процес створення військових сил у таборах військовополонених. Дослідники попри вагомі результати з цих проблем, залишивши поза увагою ряд питань релігійного і національного життя в поліетнічному середовищі, недостатньо розкрили основні форми і методи роботи таборових „Просвіт” та освітній зміст професійного та кооперативного рухів у таборах. Сидоренко у першій частині монографії „Національно-духовне самоствердження” і в ряді статей подає великий фактичний матеріал про видавничу діяльність СВУ та про розгортання культурно-освітньої роботи Просвітніх відділів СВУ в таборах військовополонених українців.З метою створення національних збройних формувань і підготовки пропагандистських кадрів для розгортання національного руху на українських землях, СВУ розпочав національно-просвітню роботу серед військовополонених російської армії зі створення окремих таборів: у Фрайштадті (Австрія), Раштаті, Зальцведелі та Вецлярі (Німеччина). Вперше проілюстровано національно-культурне життя єврейської громади в українських таборах, розкриті питання взаємодії російських громад із українськими. Отримавши матеріальну та політичну підтримку німецьких військово-політичних кіл, активне сприяння Загальної Української Ради у справі залучення до співпраці галицької і буковинської інтелігенції, СВУ почав свою діяльність серед полонених українців російської армії на території Німеччини в таборах Раштат, Вецляр й Зальцведель, у яких на початку 1916 р. утримувалося більше 40 тис. осіб. Робота в таборах велася на зразок „Просвіт”, що діяли на західноукраїнських землях і охоплювала не тільки просвіту в головному її значенні - освіту рідною мовою, а також організацію видавничої діяльності, професійних курсів, національно-культурного життя. Товариство „Просвіта” опікувалося бібліотеками - загальною в таборі, у шпиталі, а також учительською.У роки Першої світової війни Союз визволення України, розпочавши культурно-освітню роботу серед полонених українців російської армії, залучивши до неї кращі наукові й творчі сили західноукраїнської й наддніпрянської інтелігенції, набув багатого позитивного досвіду у національно-просвітній, професійно-освітній та організаційній справах. Національно-просвітня робота в таборах під керівництвом СВУ спрямовувалася, насамперед, у освітнє та професійне русло, адже її організатори прагнули уникати протистояння як у національній, так і в партійній площинах, продемонструвавши можливість тісної співпраці на ниві просвіти. Видання українською мовою, особливо підручників і творів української класичної літератури, значною мірою сприяло створенню національно-культурного простору, що позитивно позначилося на рівневі просвітньої справи в таборах військовополонених і на окупованих українських територіях. У таборах, крім українських, постають єврейські та російські культурно-просвітні осередки. Унаслідок з

Основний зміст дисертації