Національно-політичний рух студентської та учнівської молоді в Україні (90-ті роки ХІХ ст. – лютий 1917 р.) - Автореферат

В «українофільському» русі виникають перші українські студентські та учнівські групи з політичними вимогами. Студентський та учнівський рух за порівняно короткий час еволюціонував від академічних вимог до руху, спрямованого на повалення царського самодержавства. Досліджуючи студентський та учнівський рух кінця ХІХ - початку ХХ ст. в Україні, автор аналізує діяльність студентів та учнів України незалежно від їх етнічного походження. Вивчення історії студентського та учнівського руху в Україні на межі ХІХ-ХХ ст. дозволяє визначити особливості формування національної самосвідомості української молоді, свідчить про домінуючу роль студентів та учнів у національно-політичному русі зазначеного періоду. Дослідження опозиційного руху студентської та учнівської молоді кінця ХІХ - початку ХХ ст. дозволяє відтворити в усій багатогранності суспільно-політичну історію України цього часу, що і визначає наукову цінність дисертаційного дослідження.Щоголєв зазначає: «Український рух за задумом та розробкою платформи є рухом суто інтелігентським… Пропаганда українства пустила корені переважно в середовищі народних учителів та студентства… Українські студентські гуртки відрізняються кволістю, обмежуються влаштуванням українських відділів при загальностудентських бібліотеках, зрідка вечірок, рефератів пишуть мало; …окремі комісії займаються придумуванням українських наукових термінів». Сірополка «Історія освіти в Україні» (1937), в якій характеризується стан середньої та вищої школи у досліджуваний період, висвітлюються основні етапи руху студентської та учнівської молоді, подаються відомості про форми роботи українських студентських громад, учнівських та студентських гуртків. Автори намагаються втиснути суспільно-політичну активність студентів і учнів у марксистську схему бачення класової боротьби. Смоляр у монографії «Жіночий рух Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.» висвітлює роль жінок, зокрема студенток, в українському питанні. Студентський та учнівський рух розглядається в працях, присвячених історії Півдня України.Студенти вимагали реформування вищої освіти на засадах самоврядування, скасування обмежень прав студентів (станових, релігійних, статевих), легалізації студентських організацій, поновлення звільнених за політичну неблагонадійність студентів тощо. Різними були причини того чи іншого виступу студентів (бойкот лекцій реакційних викладачів, реакція на суспільно-політичні події в країні, знаменні дати тощо), але в основі їх лежало незадоволення студентської молоді реакційною політикою царизму в галузі вищої освіти та існуючим режимом взагалі. Найпоширенішими формами протесту студентства у цей період були сходки, розповсюдження відозв, демонстрації, страйки. У боротьби зі студентським рухом уряд у 1902 р. затверджує чергові «Тимчасові правила», за якими у вищих навчальних закладах запроваджувалися професорські дисциплінарні суди та інститут кураторів, використовує військові частини для придушення студентських заворушень, відрахування з вузів політично неблагонадійних студентів, створює промонархічні студентські організації. Активізація учнівського руху, розповсюдження серед учнівської молоді нелегальної літератури, тенденція до обєднання зусиль учнів та студентів викликали відповідну урядову реакцію.У розділі розглянуто політичні умови розвитку студентського та учнівського руху після поразки революції 1905-1907 рр. Масовими стали обшуки, арешти, заслання. Чорносотенно-монархічні студентські організації («Всеросійський національний студентський союз», студентський підвідділ «Одеського союзу російських людей» та ін.), вдаючись до «бойового» академізму, насаджували у середовищі вузівської молоді ідеї шовінізму, брали участь у поліцейських розправах над революційно налаштованою частиною студентства, були прямими агентами охоронки у вищих навчальних закладах. Знову вдаються до заборони сходок у стінах вузів, вводять систему перепусток до навчальних закладів, встановлюють нагляд за студентами у місцях їх проживання, позбавлення стипендій політично неблагонадійним студентам. Міністерство народної освіти заборонило використовувати приміщення навчальних закладів для зборів, що не мають відношення до навчального процесу, забороняло учням зявлятися на будь-яких публічних заходах (літературно-музичних, танцювальних вечорах тощо) поза межами навчальних закладів. Під українським студентським та учнівським рухом доцільно розуміти як його організовані форми (гуртки, товариства, організації, обєднання тощо), так і участь студентів та учнів у політичному житті, зокрема у формуванні й діяльності політичних партій, масових акціях тощо.

Основний зміст дисертації