Національно-політичні реформи в Австрійській імперії та їх вплив на зародження українських громадських спілок та об’єднань (кінець XVIII - перша половина ХІХ століття) - Статья
Головні засади національної політики Австрійської імперії. Наділення поляків певними привілеями, які передбачали закріплення їх домінуючої ролі у реалізації поведінки країни. Характеристика особливостей розбудови громадських інституцій українців.
При низкой оригинальности работы "Національно-політичні реформи в Австрійській імперії та їх вплив на зародження українських громадських спілок та об’єднань (кінець XVIII - перша половина ХІХ століття)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Поділ землі на домініальну і рустикальнута передача частини земель у загальне користування селян перетворювало громаду у самодіяльну організацію, тому галицький селянин, формально звільнений від особистої залежності, намагався увійти у суспільство як вільна людина. У праці “Шпихліри і крамниці”, опублікованій 1893 року, Кость Левицький писав, що “шпихліри - се не нинішня річ, про котру говориться у нас від давнього часу”, все ж “нам тяжко здобутися на те, щоби у кожній громаді був свій шпихлір”. Аналізуючи міркування з приводу діяльності громадських шпихлірів та громадських спілок загалом, Кость Левицький зробив наступний висновок: “шпихліри по громадах - то є безпека громадська на всякий припадок, а загроза - на голод - в тяжких роках. Таким чином, “Робіть у громаді щоби жоден ґазда, що лиш може, не пожалував малого датку на шпихлір, та щоби кожда душа у громаді купувала все лише у своїй крамниці, бо як не будемо разом держатися, то наша робота на нічо не здасться” (підкреслення Костя Левицького) [5, с. Зясовуючи причини раптової появи цісарського патенту про припинення діяльності шпихлірів і шпихлірового фонду, Іван Франко дійшов висновку, що цісарський патент було схвалено “відразу без ніякого мотивування, що його автор був на становищі діаметрально протилежнім тому, яке займало досі австрійське законодавство”, та що ця ухвала “зі становища державного переходить на становище приватного права” і, що “всупереч усяким правовим нормам (патент) не привертає ідеально “adintegrum” (для відновлення) того стану, який був перед виданням тих постанов та оголошенням даровизни, але сам без мотивів розпоряджається добром, яке у шпихліровій справі “eoipso” (тим самим) перестає бути публічним державним добром, а зробилося приватним добром тих властителів доміній, духовних та селян, що складалися на нього або для яких воно виразно даровано”.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
