Вивчення історії становлення чеських національно-демократичних сил на завершальному етапі Першої світової війни та розробки ними концепцій побудови Чехословацької держави. Аналіз радикально-демократичної конституції, що забезпечує всі громадянські права.
При низкой оригинальности работы "Національно-демократичні основи проголошення незалежності Чехословаччини 28 жовтня 1918 р.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Національна Чехословацька Рада, в роботі якої поряд з Масариком брали участь і політолог Едуард Бенеш (1884-1948), і словацький астроном і офіцер французької авіації Мілан Ростислав Ште-фанік (1880-1919), спиралася на спілки земляцтв, особливо на легіони, так звані військові частини, в котрі входили, перш за все чеські, меншою мірою і словацькі військовополонені й перебіжчики, які вирішили в Австрії завоювати суверенітет зі зброєю в руках. Таким чином, політична і конституційно-правова конструкція Крамаржа виходила з ідей панславізму, які в чеському суспільстві і політиці з часів національного відродження посідали помітне місце і їхнім вираженням була вже довоєнна «слов’янська політика» младочеської партії, очолюваної саме Крамаржем16. Союз мав офіційно називатися Слов’янська імперія, до складу якої мали ввійти: Російська імперія, Королівство Польське, Королівство Чеське, Болгарське царство, Королівство Сербське та Королівство Чорногорське. Він повинен був би представляти імперію на зовнішньополітичній арені, мав право оголошувати війну й укладати мир, укладати союзи та угоди з іншими державами, призначати і приймати дипломатичних представників, призначати військового та морського міністрів, міністра закордонних справ, скликати і розпускати Імперську Раду і Думу, а також від імені царя мали б публікуватися закони. Таким чином, Конституція закріплювала існування органів регіонального чеського уряду і двопалатного парламенту, котрі мали б право здійснювати автономне самоуправління на території чеських земель.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
