Національний феномен Кирило-Мефодіївського товариства - Курсовая работа

Українці, що були і є автохтонними на своїй землі протягом століть прагнули мати власну державність, за яку було пролито кров її ліпших синів та розвязано потужну ідейно-політичну боротьбу. Тому цілком справедливо, що Кирило - Мефодіївське товариство було формою культурно-політичного розвитку та опорою для захисту української ідентичності, продовжило і розвинуло тенденції орієнтації українців до моральних чеснот та міжсловянської згоди. Безперечно, що час для муштрування ідейних вимог у товариства був несприятливий у силу політичних обставин, які розділили Україну між імперіями та пильно застерігали її національно-державні ідеї боротьби за незалежність. Але дане товариство зуміло майстерно увібрати в собі освічену поміркованість М.Костомарова, революційно визвольні мірила літератора ідейника Т.Шевченка, культурно-освітній прагматизм П.Куліша, висування перспективи словянської консолідації М.Гулака та сутнісні думки ще сотні членів організації.Програмні документи ставали реформаторською догмою для державно-народних перевтілень у русі християнської моралі та людської гідності. кирило мефодіївське товариство шевченко Наукові дослідження ЗДІЙСНЮВАЛИР.Симоненко, М.Грушевський, який не оминув у своїй книжковій святині «ІСТОРІЯУКРАЇНИ-Руси» теми національно-культурного руху з участю даної організації, влучністю історичних барв для національного самоусвідомлення згадав цю організацію О.Субтелньий у своїй праці «Україна: історія», П.Микола Костомаров.Після розгрому Запорозької Січі, введення кріпацтва, ліквідації договірних відносин України з Росією політичне життя в Україні надовго, немов, завмерло. "Відтоді Україна мовчала, її народність була зневажена. Українська історія була або занехаяна, або подавалася в перекрученому вигляді, відповідно до благих цілей і видів уряду". Переважна частка земель перебувала під підданством Російської імперії - Лівобережжя, Правобережжя, Південна Україна, а Східна Галичина, Південна Буковина й Закарпаття - у складі Австро-Угорської імперії. На щастя вдавався культурний звязок просвітителів національного поступу з країв земель, де жили українці для втілення теоретичної аполоґетики на захист українського народу та за можливості формування політичних течій на відновлення згубленої державності та нівелювання решток автономій (примітно це в Російській імперії, що денонсувала принципи гетьмансько - царської «згоди» середини XVII ст.).Кількісну активність склали студенти і молоді викладачі Київського університету, що був заснований царатом в 1834 р. з метою цвітіння «великоросійськості» на українських землях. На своїх засіданнях гуртківці обмірковували над майбутнім України, опрацьовували праці французьких філософів-утопістів, цікавилися процесами відродження сусідніх народів: поляків, чехів, хорватів, сербів, болгарів, словаків, словенців і плекали мрії “щоб усі словяни стали добрими братами” і “брат з братом обнялися і поговорили слово тихої любові во віки і віки”. Коли аналізувати передмови створення товариства , варто зважити несприятливі моменти , за яких був змушений жити український народ у першій половині ХІХ ст.. Винила потреба у формуванні української національної ідеї, створення національної політичної організації, що стало найголовнішим для подальшого існування українців як окремої етнічної спільноти, що має сконсолідуватися в єдину націю на всій етнічній території. Отож, на середину 40-х років ХІХ ст. в Україні склалися обєктивні та субєктивні передумови для виникнення першої нелегальної політичної організації, що стало кульмінацією національного Відродження.Процес оволодіння умами молоді ідеями служіння власним нації і народу, який ототожнювався з трудящими і пригніченими масами населення, розвивався у контексті тогочасних європейських тенденцій [7, с. В умовах дезорганізації українців товариство прагнуло досягти ідей, які б уможливили привернення національних прав на користь народу. Але тим не менш багато схожості з єврепейською площиною політично-визвольних думок спостерігаються у літературному полі: романтизм бурхливо прививав національні почуття , відродження яких для українців стали злободенними та підштовхував до революційних поштовхів, які в Європі уособили «Весна народів», а в Україні лише існування та діяльність різноманітних пластів національного руху, одним серед яких і стало братство Словянське Кирила і Мефодія. В руки жандармеріїдісталосякількакопій «Книг»: з них три писані рукою Костомарова, двіукраїнські й одна московська, найшлися у Костомарова й Гулака, четверта, українська, писана рукою Гулака, в нього ж, а пята, писана рукою Навроцького, ВБІЛОЗЕРСЬКОГО[2, с.97].Блискучим осердям думок «братчиків» став саме цей твір Костомарова «Книга битія народу українського». Надто промовисто описав ці наміри М.Костомаров: "І встане Україна з своєї могили, і знову озветься до всіх братів своїх Словян, і почують крик її, і встане Словянщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходител

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Народження товариства

1.1 Соціально-політичне становище в країні

1.2 Причини зародження товариства

1.3 Ідейні натхненники товариствата Тарас Шевченко

РОЗДІЛ 2. Ідейний ґрунт організації

2.1 Формунання постулатів (Ідеологія)

2.2 Гілка етнокультурних міркувань

РОЗДІЛ 3. Крах діяльності братства та глибина його національно-духовного значення для українців

3.1 Приборкання імперським жалом організації

3.2 Значення поступу світочів нації або незгасиме полумя для боротьби за національне становлення українців

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ