Національний чинник, як складова дизайну Харківського регіону першої третини ХХ століття - Автореферат

Сучасні зміни в економіці, перехід до ринкових відносин сприяють піднесенню ролі художньо-проектної діяльності у виробництві, ствердженню національного дизайну в світовій дизайн-практиці, формуванню естетичного відчуття предметного середовища у споживача. Аналіз матеріалів з історії регіонального дизайну першої третини ХХ ст. вказує на наявність певних прогалин у вивченні історії розвитку дизайну в цілому та недостатнє висвітлення ролі національного чинника в становленні вітчизняного дизайну. В умовах становлення тоталітарної державно-політичної системи сформувався дещо однобокий підхід до вивчення культури та мистецтва, що визначив основним обєктом дослідження професійну мистецько-художню галузь. По-третє, промислове мистецтво України першої третини ХХ ст. розвивалося внаслідок сукупності складних економічних, політичних, соціальних та культурних умов, являючи собою сферу багатоетапного процесу становлення різних галузей, з різною інтенсивністю, неоднорідністю темпів розвитку. Згідно з метою роботи визначені наступні завдання: - проаналізувати матеріали досліджень, присвячених історії становлення дизайну в Харківському регіоні першої третини ХХ ст.;На основі аналізу матеріалів стосовно становлення дизайну Харківського регіону виявлено доцільність умовного розподілу матеріалів на три етапи. Ці ж автори вказують на необхідність упровадження в систему виробництва діяльності професійних художників, особливо в умовах реорганізації промисловості. Авторка висловлювала типові для критики цього періоду ідеї відродження примітивних форм, архаїчних шарів культури, перспективи розвитку мистецтва на “самобутній” основі народної творчості, проблеми недооцінки рівня професіональних діячів у культурах народів СРСР, в тому числі й України. Кондратьєва, розглядаючи питання культурологічного підходу у вивченні регіонального дизайну, також наголошує на невідємності етнокультурного фактору із загального контексту екології культури, розгортає поняття культурно-екологічних вимірів дизайну. Це дозволило дати оцінку діяльності багатьом вітчизняним архітекторам та художникам, творчість яких мала відношення до дизайну або безпосередньо вплинула на його розвиток, і виявити роль національних традицій у творчих концепціях та методах формотворення.Зясовано, що в існуючій на сьогодні фаховій літературі питання становлення дизайну в Харківському регіоні було висвітлено фрагментарно. Таким чином, загальнонауковий доробок стосовно обраної теми не відбиває повної картини особливостей розвитку дизайну Харківщини першої третині ХХ ст., що підтверджує необхідність реконструкції процесів, які відбувалися, та їх обєктивного оцінювання. У дослідженні матеріалів щодо питань становлення дизайну Харківського регіону визначено три періоди: - 1900-1930-ті роки: перехід від художньої до раціонально-прагматичної оцінки явищ, що відбувалися. Виявлені структурні складники матеріальної культури Слобожанщини, що вплинули на мистецьку, художньо-проектну та промислову сфери Харківського регіону першої третини ХХ ст.

Основний зміст роботи