Національне виховання в родинах української еліти - Автореферат

В Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)” головна мета національного виховання молоді на сучасному етапі визначається як формування особистісних рис громадянина України, що включають у себе національну самосвідомість, розвинену духовність, правову, трудову, фізичну, моральну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту. Особливості розвитку українського національного етносу мають специфічні характеристики, які й визначають сьогодні парадигму національного виховання в Україні, яка потребує активної науково-дослідницької роботи в галузі спадщини української еліти як важливого джерела розвитку сучасної педагогічної теорії і практики. Актуальним є вивчення родинновиховного досвіду української еліти кінця ХІХ - початку ХХ століття, який є національним за змістом і вміщує багатий емпіричний матеріал, що засвідчує про самовіддану працю її представників задля досягнення державної незалежності України, розвитку національної культури, доведення її до світового рівня. Тему дисертації затверджено Вченою радою Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол №7 від 13.01.2003 р.) та узгоджено в Раді з координації досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 6 від 15.06.2004 р.). Відповідно до предмета і мети визначено такі завдання: - дослідити змістовий аспект поняття “еліта”, визначити критерії елітарності у виховному контексті, проаналізувати періоди формування національної еліти в історично-педагогічному досвіді України;У першому розділі - “Формування та розвиток української еліти в контексті національного виховання” - виходячи з аналізу теоретичних джерел, обґрунтовано сутність національної еліти та визначено критерії елітарної особистості у виховному контексті, репрезентовано ґенезу елітарності в ході українського націотворення, здійснено ретроспективний аналіз джерел, що відображають зміст та напрями національного виховання у родинах української еліти кінця ХІХ - початку ХХ століття. Проблеми “еліти”, “елітарності” торкався у своїй творчості Г. Сковорода. У своїх працях дослідники не повязували елітність безпосередньо з соціальним походженням особи, її майновим станом, а керувалися духовно-інтелектуальними особливостями людини, детермінованих цілим комплексом чинників - вихованням, освітою, суспільним оточенням. Проаналізувавши низку джерел щодо належності особи до еліти, її ознак і якостей, ми прийшли до висновку, що критеріями елітарності виступають: національна свідомість, громадянська активність особистості, патріотизм, загальна освіченість, шляхетність, мудрість, мужність, культура поведінки, які формуються, розвиваються завдяки цілеспрямованому, організованому, систематизованому впливу вихователів. Здійснивши науковий аналіз понять “національне виховання”, “родина”, встановлено, що виховання базувалося на народній педагогіці, українознавстві, сприяло піднесенню національної самосвідомості дитини, формувало уявлення про її самобутність тощо.У дисертаційному дослідженні здійснено ретроспективний системний аналіз розвитку української еліти, визначено основні напрями виховання в елітарних родинах Старицьких-Лисенків, Крушельницьких, Грушевських, Коцюбинських, Бажанів, Суровцових, Крамаренків, зясовано актуальність родинновиховного досвіду української еліти кінця ХІХ - початку ХХ ст., для формування національної еліти, розвитку сучасного сімейного виховання та освіти в Україні. Виходячи з аналізу теоретичних джерел, в основу дослідження покладено таке розуміння поняття “еліта”: еліта - окрема категорія людей, які дбають у своїх галузях діяльності про патріотичне виховання, забезпечують передовий розвиток народу, організовують і створюють сприятливі умови і гарантії гідного майбуття нації. Проаналізувавши низку джерел щодо класифікацій належності до еліти, її ознак і якостей, діяльності і ролі в соціумі, нами було визначено такі родинно-виховні критерії елітарності: національна свідомість, патріотизм, громадянська активність, загальна освіченість, шляхетність, мудрість, мужність, культура поведінки, що характеризують високий рівень духовно-інтелектуальної та морально-етичної культури особистості. В родинах української еліти гуманістичні основи особистості, її моральні чесноти, зберігалися і шанувалися рідна мова, знання роду, родинно-побутова культура, гостинність, демократизм взаємин, виховання базувалося на народній педагогіці, українознавстві, сприяло піднесенню національної самосвідомості дитини, формувало уявлення про власну націю, її самобутність, місце серед інших народів. На підставі вивчення художніх творів, наукової літератури, архівних документів встановлено, що виховання у родинах Старицьких - Лисенків, Коцюбинських, Крушельницьких, Грушевських, та уманських родин Крамаренків, Суровцових, Бажанів було спрямоване на засвоєння дітьми ще з раннього віку національних, моральних, громадянських, естетичних, трудових цінностей та переконань, основоположними засадами якого були принципи національного виховання:

. Основний зміст