Дослідження основних напрямів національної політики за часів Центральної Ради, гетьманату П. Скоропадського та Директорії. Визначення законодавчої ініціативи влади. Характеристика болгарського фактору у громадянських протистояннях Півдня України.
4 (17) березня 1917 р. в Києві було створено Центральну Раду, до складу якої увійшли представники різних політичних груп та організацій, головою було обрано М.С. Грушевського. Провідні діячі Української революції намагалися закласти правову основу з регулювання міжетнічних відносин в Україні, де чверть населення складали національні меншини. Зауважимо, що на відміну від програм деяких політичних партій, Центральна Рада публічно виступала за рівність усіх націй та за відновлення прав та потреб представників усіх національностей: «територіальна автономія України з державною українською мовою, із забезпеченням прав національних меншостей - росіян та інших». У цьому документі була зазначена чітка позиція влади стосовно національних меншин, які проживали на території держави: «В городах і тих містах, де українська людність живе всуміш з іншими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди і порозумітися з демократією тих національностей і разом з ними приступити до підготовки нового правильного життя». Співпраця Центральної Ради з неукраїнськими організаціями віднайшла своє яскраве відображення у тезах ІІ Універсалу Центральної Ради від 16 липня 1917 р., у якому наголошувалося про те, що Генеральний Секретаріат, який було створено 28 червня 1917 р. з метою виконання ним розпорядчих функцій, а також «завідування справами внутрішніми, фінансовими, продовольчими, земельними, хліборобськими, міжнаціональними і іншими в межах України» повинен чітко виконувати усі проекти законів, підготовлені Центральною Радою щодо утвердження автономного устрою України.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
