Розгляд кількісного складу представників різних національностей, які проживали на Правобережжі в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. Вплив періоду реформ 1860-1870-х років на етнічну структуру міського населення Правобережних губерній.
При низкой оригинальности работы "Національна структура міст та містечок Правобережної України (в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Міське населення Правобережжя зосереджувалось в 3 губернських, 33 повітових та 5 заштатних (безповітових) містах, а також в містечках. Зокрема, на 1866 р. у Волинській губернії було 11 повітових міст і 144 містечка, в Київській - 11 повітових й 122 містечка, у Подільській - 11 повітових, 5 безповітових міст й 123 містечка [8, с. З входженням Волині, Київщини та Поділля польська шляхта підтвердила своє право власності на міста і містечка, які раніше їй належали. Так, в 1840 кількість мешканців Києва становила 47,7 тис. осіб, в 1863 - 68,4 тис., в 1897 - 247,7 тис., а в 1914 - 520, 5 тис. Населення Житомира в 1840 р. складало 16,7 тис. осіб, в 1863 - 38,4 тис, 1897 - 65,7 тис, в 1914 - 86,4 тис. Чисельність мешканців Камянця-Подільського зростала в значно менших масштабах: в 1840 р в головному місті Подільської губернії проживало 14,7 тис. осіб, в 1863 - 20,7 тис. осіб, в 1897 - 35,9 тис. осіб, а в 1914 - 49,9 тис. [19, с. Так, в Києві проживало 55 064 представників українського етносу, це складало 42,6% від їх загальної кількості в губернії і 22,2% від населення самого міста, в Бердичеві - 12 900 осіб (43,6% від загальної кількості жителів міста) та Умані - 9 509 (30, 7%).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
