Дослідження національної своєрідності українського казкового епосу на сюжетно-мотивному, персонажному та стилістичному рівнях. Аналіз найпоширеніших сюжетів у національному казковому фонді. Визначення особливостей семантики окремих мотивів та образів.
Це жанр, що органічно поєднує нашарування різних історичних епох (від витворів первісного сприйняття дійсності до символічного й філософського переосмислення), розробляє надзвичайно цікаві сюжети. український казковий епос семантика сюжет Українська народна казка у нашому дослідженні розглядається не відокремлено, а в зіставленні, з одного боку, із творами інших жанрів української усної традиції (героїчним епосом, ліричною поезією, неказковою прозою), що дозволяє конкретніше окреслити своєрідність жанру в українському фольклорі; з іншого - з казковим епосом словянських народів (насамперед білорусів та росіян), що дасть можливість простежити способи та рівні адаптації мандрівних сюжетів на національному ґрунті. Запропонована праця стосується виокремлення того своєрідного в українських народних казках, що відрізняє їх від казкового епосу інших словянських етносів (насамперед білоруського та російського). Аналіз персонажної системи казки, зважаючи на національну специфіку, надзвичайно актуальний з огляду на центральне місце героя у казковій дії. Власні польові матеріали, введені у дисертаційне дослідження, засвідчують побутування окремих сюжетів народних казок на українських теренах до сьогодні.Денисюка «Національна специфіка українського фольклору» знаменує новий етап в українській фольклористичній науці - звернення від пошуків спорідненості усної словесності «братніх» народів до констатації національної ідентичності етносу, а звідси - і його фольклору. Наявність додатків із описом сюжетів українських народних казок трьох жанрових різновидів, що не мають відповідників у російській та білоруській традиції, дає можливість системного погляду на сюжетну різноманітність жанру в українському фольклорі. Позитивне вирішення конфлікту в українських чарівних казках забезпечується наявністю у героя чарівних помічників та чудесних засобів, які він отримує від Бога, святого, випадкового подорожнього чи вдячного мерця. Дисертант підкреслює, що адаптація сюжетів до проявів національного характеру народу відбувається насамперед у зміні тематико-змістових аспектів оповіді. В українських казках знайшли вияв і традиційні обереги від нечистої сили.У «Висновках» відзначено, що пропоноване дослідження - перша спроба узагальнюючої праці про національну специфіку української народної казки, яка аналітично охоплює усі жанрові різновиди цього фольклорного прозового пласту. У роботі зосереджено увагу на розумінні поняття «національна специфіка» у дискурсі соціогуманітарних наук. Доведено, що українська народна казка на сюжетно-мотивному рівні має низку своєрідних рис, що виокремлюють її з масиву східнословянської казкової прози. Встановлено спорідненість казки з іншими фольклорними жанрами українців (етіологічною та демонологічною легендою, народними оповіданнями, баладами та ліричною поезією), яка простежується на рівні сюжетів (цикл про мандрівки Христа, нареченого-мерця), образів (дівчина, козак, Богородиця, чорт, русалка та ін.), стилістики (постійні епітети, порівняння, звертання, побажання, прокльони; вживання зменшено-пестливої лексики). У дисертації доведено наявність в українських народних казках основних типів жіночих персонажів: дівчина, дружина, вдова, баба, Богородиця, відьма, русалка.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
