Національна система військового виховання та її розвиток у незалежній Україні - Автореферат

Актуальність теми визначається необхідністю врахування уроків історії на етапі пошуку шляхів ефективного вирішення завдань удосконалення національної системи військового виховання в умовах реалізації Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки, а також недостатнім рівнем висвітлення в наукових працях сучасних істориків, що і зумовило напрям наукового пошуку автора. Вивчення науковцями й представниками органів державного і військового управління історичного досвіду організації військового виховання в Україні сприятиме розширенню їх знань, світогляду, розвитку творчого мислення, усвідомленню сутності історичних явищ, процесів і тенденцій, виявленню характерного й особливого в процесі розвитку й становлення національної системи військового виховання. Таким чином, сутність наукового завдання дослідження полягає у визначенні історичних умов, засад, ролі, місця, характерних рис, особливостей розвитку національної системи військового виховання в Україні і розробці рекомендацій щодо використання дослідженого досвіду у практиці. Особисто автором були відпрацьовані: в ході участі у НДР, яка виконувалась на замовлення ГШ ЗСУ з розроблення науково-методичної основи морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) (шифр “Концепція” № 010U000227) - „Методика організації взаємодії в інтересах морально-психологічного забезпечення бойових дій”; в ході участі у НДР, яка виконувалась на замовлення Головного управління виховної роботи Міністерства оборони України, щодо розроблення методики військово-патріотичного виховання особового складу ЗС України в період переходу до комплектування військовослужбовцями за контрактом (шифр “Патріот” № 010U000226) - „Методика військово-патріотичного виховання в процесі основних видів військової діяльності: оперативної, бойової та гуманітарної підготовки”; в ході участі у НДР „Військово-патріотичне виховання особового складу Збройних Сил України”(шифр „Військово-патріотичне виховання”), яка виконується на замовлення Головного управління з гуманітарних питань ЗС України - „Особливості проведення військово-патріотичного виховання особового складу в бойовій обстановці ”. На основі аналізу наявних нормативно-правових документів, що приймались органами держаного і військового управління, та статистичних відомостей, праць попередників стосовно історії розвитку системи військового виховання узагальнити досвід розвитку й становлення системи військового виховання, показати тенденції розвитку за пятнадцять років державної незалежності України й запропонувати практичні рекомендації удосконалення національної системи військового виховання.У зв‘язку з цим у дисертації особлива увага приділяється вивченню нормативно-правових документів державного й відомчого рівня, в яких закріплювались певні етапи становлення системи військового виховання в Україні після 1991 р. До аналізу були залучені нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Міністерства освіти і науки України, які регламентували структуризацію й функціонування системи військового виховання в державі. Важливими джерелами з вивчення воєнно-історичних питань, повязаних із розвитком національної системи військового виховання в Україні, правомірно розглядаються концепції, програми, військові статути, організаційно-методичні вказівки органів державного управління, плани реалізації концептуальних програмних положень, навчальні посібники, брошури, монографії. Серед наукових робіт детально аналізуються в дисертації праці воєнних істориків та інших науковців, які розглядають історію військового виховання, проблеми творення систем у соціальному середовищі. У другому розділі „Система військового виховання в Україні: історичні передумови та засади розвитку” здійснено аналіз і систематизацію відомостей про розвиток національної системи військового виховання в Україні, що дозволило виділити періоди історії, коли формувались і розвивались окремі елементи національної системи військового виховання.У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні історичних умов, засад, ролі, місця, характерних рис, особливостей розвитку національної системи військового виховання в Україні і розробці рекомендацій щодо використання дослідженого досвіду у практиці. Історичні передумови розвитку національної системи військового виховання в Україні характеризуються тим, що система військового виховання України має глибоке історичне коріння. Досвід структуризації національної системи військового виховання показує, що важливими факторами впливу на процес структуризації системи військового виховання в період, що розглядається, були активна, але безсистемна діяльність органів державного і військового управління щодо нормативно-правового забезпечення військового виховання та відсутність науково обґрунтованих, методологічних підходів, детально продуманих кроків у організації військового виховання в державі. Не зважаючи на це були визн

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ