Характеристика та функції самосвідомості української нації, її вплив на інтеграційний і державотворчий потенціал в умовах глобалізації. Основні напрями оптимізації розвитку національної самосвідомості в контексті державного будівництва в Україні.
Серед таких чинників, вочевидь, чільне місце займає національна самосвідомість як засіб консолідації і інтеграції зусиль нації. Національна самосвідомість повязана з усвідомленням інтересів, почуттів, уявлень, ціннісних орієнтацій, переконань та узгодженням їх у рамках нації, відіграє важливу роль у життєдіяльності нації. Самі ж сутнісні характеристики національної самосвідомості як чинника державотворення розчиняються у різноманітті суперечливих моделей і теоретичних побудов. Такий аналіз повинен поглибити та синтезувати теоретичні уявлення про національну самосвідомість і її взаємозвязок з процесами державотворення та сприяти застосуванню отриманих знань на практиці.. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб виявити сутнісні характеристики національної самосвідомості як чинника державотворення та визначити основні напрями оптимізації її розвитку в контексті державного будівництва в Україні.У підрозділі 1.1 “Принципи та методи пізнання національної самосвідомості”, філософське дослідження проблеми починається з розгляду самосвідомості як родового поняття по відношенню до національної самосвідомості. В першу чергу визначається поняття “нація”, адже саме нація, як колективний субєкт, є одним з головних чинників, що обумовлюють існування і розвиток національної самосвідомості. Визначено, що національна самосвідомість є надзвичайно важливою частиною національної свідомості, що визначає спрямованість діяльності нації по задоволенню власних потреб через оригінальну цілісну систему національних цінностей і ідеалів. У другому розділі - “Особливості розвитку національної самосвідомості як чинника державотворення” - дисертант представляє модель поетапного розвитку національної самосвідомості і зростання її державотворчого потенціалу, а також визначає перспективи національного державотворення з огляду на тенденції глобалізації. Мова йде про визначення “ґрунту” нації (території, мови, культури, релігії), визначення самоназви, міфологізації минулого нації і оцінка соціальної дійсності через призму цих міфологем; на цій стадії національна самосвідомість як чинник державотворення, перш за все стимулює конституювання і прагнення суверенітету нації, його захист або боротьбу за нього, як запоруку єдності “МИ”. стадія “самовизначення”.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, відображеної в меті і задачах дослідження, що виявилось у визначенні сутнісних характеристик і стадій розвитку національної самосвідомості як чинника державотворення та основних напрямів оптимізації її розвитку в контексті державного будівництва в Україні. На основі проведеного комплексного соціально-філософського аналізу, з використанням діалектичного, аксеологічного, феноменологічного, структуралістського та ін. методів, головні наукові та теоретичні результати репрезентуються так: 1. Національна самосвідомість є надзвичайно важливою частиною національної свідомості, що визначає спрямованість діяльності нації по задоволенню власних потреб через оригінальну цілісну систему національних цінностей і ідеалів. Взагалі, національна самосвідомість через цінності та ідеали корелює діяльнісну активність нації в цілому, опосередковуючи весь логічний ланцюжок: потреби - інтереси - цілі - діяльність. Потреби та діяльність лежать у найширшій сфері національного життя, інтереси та цілі належать до сфери національної свідомості, в той час як національна самосвідомість є ядром, довкола якого зосереджено і національну свідомість, і національне життя.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
