Україна після Громадянської війни. Намагання Рад завоювати підтримку серед неросійських народів у 20-ті роки ХХ ст., поступки уряду для селян. Початок політики українізації. Розширення вживання української мови у партії та уряді. Відродження науки.
Було очевидно, що остаточно виснажене суспільство не готове до корінних соціальних перетворень, що їх планували більшовики. політика українізація мова уряд Так, один із найвищих чиновників української компартії росіянин Дмитро Лебідь навіть не намагався приховати ворожість до української мови, звичаїв, до українізації взагалі. Він обстоював так звану «теорію боротьби двох культур», з якої випливало, що оскільки російська культура на Україні повязана з прогресивним пролетаріатом і містом, у той час як культура українська - з відсталим селянством і селом, то російська культура рано чи пізно переможе, і обовязок комуністів полягає в тому, щоб підтримати цей «природний процес». На їхні посади призначили таких лояльних і дисциплінованих представників Москви, як Лазар Каганович "(український єврей, котрий очолив партапарату України й був готовий проводити лінію партії на українізацію), або українців, які щиро зичили успіху українізації. Необхідність цього була очевидною: у 1922 р. на одного члена Компартії України, який постійно користувався українською мовою, припадало семеро тих, хто розмовляв лише російською, у уряді ж це співвідношення було один до трьох.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
