Національна ідентичність в архітектурі громадських центрів столичних міст в умовах ідеологічної детермінації - Автореферат

Великомасштабна реконструкція громадських центрів неодмінно призводить до втрати окремих памяток архітектури, а також до радикальної трансформації історичного довкілля, відповідно, значно змінюються умови життя населення, підвищується суспільне значення проблеми охорони культурної спадщини*. З-поміж культурологічних категорій загалом та архітектури зокрема виділяється універсальне поняття “ідентичність” (від латинського слова idem - тотожне), яке характеризує взаємодію окремої особистості, або спільноти з архітектурним довкіллям. Термін “ідентичність” все частіше використовують в різних наукових галузях: філософії, психології, соціології, політології та інших, а також в образотворчому мистецтві та архітектурі. Тому необхідно заповнити цей пробіл, увести до вітчизняної термінології теорії архітектури та містобудування поняття “ідентичність” та “національна ідентичність” і науково обґрунтувати їхню легітимність. У дисертаційній роботі визначається та використовується поняття “ідентичність” у його загальноприйнятому значенні (idem - тотожність) як додатковий засіб для зясування впливу культурологічних, соціальних та ідейно-політичних передумов на формування та сприйняття громадських центрів міст у певний історичний період їх розвитку.Дослідження проблеми зумовило необхідність опрацювання широкого кола літературних джерел, обєднаних у декілька інформаційних блоків, важливих для дисертаційної роботи. Її теоретичним підґрунтям стали насамперед наукові знання в галузі архітектури, які визначають його обєкт та предмет. За результатам цих досліджень було розроблено типологію міст за ознаками їх головних властивостей, а саме - функціональної різноманітності, планувальної та обємно-просторової (композиційної) структури, а також у залежності від історичних періодів виникнення та розвитку. Деякі дослідження в галузі архітектури і містобудування були присвячені структурним елементам міст (житловим, виробничим, рекреаційним та ін.), серед яких значна увага приділялася міським громадським центрам, враховуючи їх пріоритетне функціональне та художньо-композиційне значення. Розвитку вітчизняної теорії архітектури і містобудування сприяли наукові дослідження зарубіжних вчених, зокрема роботи Л.На формування української національної ідентичності вплинуло те, що історично Україна наприкінці XVIII ст. В Україні, що перебувала у складі Російської імперії, сформувалася соціокультурна концепція, яка могла бути реалізована у контексті реформ у межах Російської імперії, а згодом і Радянського Союзу. Через великі відмінності, які виникли в Україні внаслідок різного попереднього історичного досвіду і різну колективну память, й у результаті відносного браку загально-регіональних символів, національна ідентичність після Другої світової війни формувалася дуже нерівномірно. В Україні, окрім Галичини, ніколи не було сформовано визначеної етнічної ідентичності, яка б могла поєднати разом політичні та національні гасла. До кінця 1937 р. одну із споруд було збудовано, а саме будівлю Центрального Комітету Комуністичної партії більшовиків України, і тепер в ній розміщується Міністерство закордонних справ України.У всі часи стрижнем російської національної ідентичності було великодержавне імперіалістичне та централізоване мислення, яке стимулювало будівництво у її столиці - Москві - споруд-символів та їх архітектурних ансамблів. Саме ці споруди були домінантною основою формування міських громадських центрів та просторів. У цій роботі процеси втілення національної ідентичності в архітектуру міських громадських центрів Москви розглянуто методом порівняльного аналізу на прикладі не менш показовому, але менш вивченому, просторі зони впливу споруди-символу, яким став храм Христа Спасителя. Тому храм мав бути розташований на найзначнішому місці: спочатку передбачалося його розміщення на Воробйових горах, але остаточно було обрано площу біля Кремля на березі Москва-ріки. Архітектурний образ Москви також повинен був відповідати новій великій місії, а домінантою у ньому повинен був стати Палац Рад, - архітектурний та ідеологічний центр країни.У ХІХ ст. німецькими мислителями була розвинута концепція месіанського націоналізму, за якою німців трактували, як “універсальну націю”, яка здатна спасти весь світ (згодом ідеї націонал-соціалізму дискредитували цю концепцію), яка завершилася проголошенням обєднаної Німеччини у 1871р. Важливі архітектурно-планувальні трансформації громадського центру столиці Німеччини - Берліна, повязані із встановленням нацистського режиму, коли політичне залучення архітектури досягло своєї кульмінації. На основі цих поглядів новий режим реалізував потужну будівельну програму, яка супроводжувалася активною пропагандистською кампанією та підкреслювала ідеологічне значення нацистської архітектури, що знайшло своє відображення у мегаломанічній реконструкції центру Берліна, який, за задумом Гітлера, повинен був перетворитися у світову столицю - Германію. Структурними складовими громадського центру міста, проект якого був закінчений Альб