Національна безпека України в контексті національної ідентичності і взаємовідносин з Росією - Автореферат

Тому політичні дослідження проблем національної безпеки, аналіз еволюції концепцій національної безпеки теж активізувалися. Все це відбувається в умовах широкої дискусії з проблем міжнародної, регіональної та національної безпеки, що актуалізувалися через новий геополітичний і геоекологічний перерозподіл світу і, зокрема, Європи, «перезавантаження» відносин США і Росії. Питання забезпечення національної та міжнародної безпеки хвилюють не тільки політологів і політиків - вони є предметом інтересу всього суспільства, а в Україні вони майже навпіл розколюють населення: з ким вступати в політичний, економічний, військовий союз - зі Сходом (в першу чергу, з Росією) або із Заходом (з НАТО і ЄС). Хубера та інших західних вчених, які повністю або частково присвячені глобальній, міжнародній або національній безпеці, досить ґрунтовно висвітлюють проблему «західного» бачення проблем безпеки. Фактично у кожній країні свої загрози національній безпеці, цим пояснюється специфічність дослідницької термінології та підходів до національної безпеки, що може бути окремим предметом дослідження із застосуванням порівняльного підходу.У першому розділі «Система безпеки України як категорія політичної теорії і практики», якій є теоретико-методологічним, визначається пізнавальний статус категорії «національна безпека» в категоріально-понятійній системі сучасної політичної науки та її роль у розробці концепцій національної безпеки України, яку вона відіграє останні двадцять років. Для реалізації цього завдання (зазначимо при цьому, що воно потребує зусиль багатьох дослідників і не може бути повністю реалізовано в масштабах однієї роботи) варто було показати, що в будь-яких концепціях національної безпеки до теоретичного ядра додаються субєктивні, емоційні ставлення до головних обєктів небезпек для країни і нації. Ці принципи можуть бути сформульовані у такий спосіб: під «національною безпекою» України розуміється сукупність умов, яка забезпечує реалізацію проекту української національної незалежності та суверенної державності, а під «загрозами» - те, що може цей проект загальмувати або перекреслити. Для цього було необхідно розглянути насамперед, що мають на увазі українські та зарубіжні дослідники, говорячи про «українську національну ідентичність» і який мається на увазі ідеал - типовий зразок її відтворення, формування, розвитку і чи існує оптимальна «історична і політична норма» її збереження і трансформацій, що гарантує відсутність в перспективі деструктивних політичних процесів в Україні. З проаналізованих сценаріїв формування національної ідентичності в Україні (і загроз її національній безпеці у вигляді потенційного розколу країни) у формі сценарію «етнічної нації» можна зробити висновок, що вихід за межі зазначеного сценарію можна знайти на шляхах усвідомлення того факту, що, по-перше, дзеркальна симетричність згаданих нами двох сценаріїв повязана з тим, що обидва вони виступають похідними від інтеграціоністських стратегій, і, по-друге, реалізація сценарію української політичної нації залежить не від гіпотетичного третього шляху, а від політичної волі влади з реалізації стратегії підпорядкування інтеграціоністського проекту (або проектів) проекту «національної ідентичності» (а не навпаки).Кризові явища в багатьох сферах соціально-політичного життя України, що поступово набувають системного характеру, залишають нагальною потребу розробки теоретичних і практичних засад забезпечення національної безпеки України. Систематизуючи думки суспільствознавця щодо відмінностей «концептів» від наукових понять та екстраполюючи ці положення на терміни безпекознавства, в дослідженні робиться висновок, що будь-які концепти позбавлені референції; спираються на специфічні конструкти у вигляді так званих «концептуальних персонажів»; містять ідеологічний компонент, що акцентує не стільки семантичний, скільки прагматичний аспект у дискурсі безпекознавства, розрахований на оцінку тих чи інших явищ. · Щодо розробки системи національної безпеки України ця теза набуває такого вигляду: «оскільки в Україні на сьогоднішній день основним проектом є проект формування незалежної держави, то під «національною безпекою» України ми будемо розуміти сукупність умов, яка забезпечує реалізацію цього проекту, а під «загрозами» - ті фактори (як внутрішні, так і зовнішні), які можуть цей проект загальмувати та/або перекреслити». Зазначена технологія маніпулятивного використання концепту «цивілізаційний вибір» яскраво виявляє себе як дестабілізаційний фактор безпеки на прикладі такої теми, як «російська мова в Україні», сам факт використання якої серед населення Південно-Східних регіонів України інтерпретується в масмедіа як «цивілізаційний вибір» цього населення на користь геополітичної підтримки Росії в боротьбі із «Заходом». Ці тези мають такий вигляд: а) українці не є «державотворчою нацією», і тому Україна не може за визначенням відбутися як самостійна держава; б) українці не є самостійною нацією взагалі, але є частиною нації російської; в) Україна не володіє п

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ