Національні традиції у формотворенні предметно-просторового середовища народного житла (на прикладі Східної України) - Автореферат

Традиційну народну архітектуру України, що зберігає національний кольорит, знищено під час історичних подій попередньої доби. Українське народне житло вражало дослідників своєю затишністю, універсалізмом та ергономічністю. Застосувавши антропометричні конструктивні елементи, гармонійну кольористику та інші традиційні архітектурні особливості, житло робили зручним та приємним жити. Предметнопросторове середовище народного житла досконалилося довгий час, одсіваючи зайве, незручне й невиправдане. Натепер особливо актуальним видається вивчити й запровадити принципи й основи, що їх закладено в українському народному житлі.Зясовано, що "народне житло" містить у собі ті поселення, хати, комплекси, та інші споруди, що їх розроблено й побудовано без допомоги спеціальних навичок та фахових знань професійно освіченого архітектора. Зясовано, що народна архітектура - це складна, збалансована, усталена система, що функційноорганізаційно та змістово життєзабезпечує конкретний народ, його відповідні рівні й угруповання; вона має безпосередню та посередню фізичну, біологічну, соціальну, ментальну взаємодію з системами "народ", "природа", "культура". Треба розширити позірний етнографічний і суто мистецький, художній погляд на народне житло, поглянувши на нього, як на окреме одноціле явище; його можна описати поняттями, що допоможуть розуміти народне житло, як складний комплекс чинників. важлива підстава утвору (станови) та еволюції народної архітектури - це її колективновособлена сутність, її відповідність, збалансованість замовника, проектувальника, будівельника, користувача в одній особі, апробованість потреб і можливостей, технологій, природніх засобів і способів (технік), зрозумілість, ідентичність і конкретність способу життя, матеріальних і духовних потреб, безперервність усталеного збалансованого існування (звязок минувшини, теперішності й майбуття) та оновлення. До суттєвих ознак треба зарахувати таке - щодо структури, організації: адресованість (вибірковість), множинність (масовість), ієрархічність (упорядкованість); щодо функції (діяльності): традиційність (спадковість), колективізм (варіабельність), актуальність (визначальність); щодо мети (мотивації): відповідність (іманентність), саморегульованість (збалансованість), стабільність (усталеність).Досліджено національні традиції в формотворі предметно просторового середовища народного житла. Виявлено способи й засоби формотвору національних традицій щодо предметно просторового середовища народного житла. Зясовано, що традиційному народному житлу притаманні: 1) простота конструктивних схем; 2) наявність однієї антропометричної системи вимірів щодо всього предметно просторового середовища; 3) оптимальний малюнок функційних (виробничих і побутових) схем; 4) участь "операторів" традиційних виробничих і побутових процесів у корекції й адаптації традиційних схем (у регламентованих звичаями межах); 5) традиція вживати місцевих будівельних матеріалів і відповідних конструктивних схем; 6) гнучка система утилізації всіх продуктів виробництва й побутової діяльності; 7) заспокійливе, "рідне", психофізіологічне оточення. Зясовано, що східноукраїнські особливості формотвору народного житла полягають: у лісостеповому характері поселень, у напіввійськовому характері селищ, у поетизації образу житла до парадигми "українська хата", в універсальності, в адаптації до найрізноманітніших природніх і соціальних умов, в оберегу давніх доісторичних традицій. Зясовано, що наявні норми (зокрема ДБН Д.2.5.62001, "Норми реставрації й відтворення покриттів і покрівель", збірник №6) не сприяють тому, щоб відтворювати народне житло; тому зроблено спроби розробити певні рекомендації щодо змін до наявних норм.

Основний зміст роботи