Наслідки шигельозів залежно від методів лікування та соматотипів хворих - Автореферат

В останні 10-15 років у світі відзначається збільшення захворюваності як на гострі кишкові інфекції (ГКІ) у цілому, так і на шигельозі зокрема. Дослідники вказують і на значне збільшення кількості штамів шигел, резистентних до багатьох антибактеріальних препаратів, які застосовували раніше, і на зниження стійкості організму людини через екологічний імунодефіцит, а також збільшення кількості осіб з вторинним імунодефіцитом, спричиненим ВІЛ-інфекцією, застосуванням лікарських препаратів і лікувальних маніпуляцій, одним із побічних ефектів яких є імуносупресія (Ногачевский И.И., Гебеш В.В., 1991; Усыченко Е.М., Машилов В.П., 1991; Бондаренко В.М., Петровская В.Г., 1997; Андрейчин М.А., Ивахив О.Л., 1998; Нагорна А.М. та співавт., 2000; Johanson J.F. et al., 1990; Formal S.B. et al., 1994; та інші). Крім того, значний вплив на епідемічний процес, рівень захворюваності на ГКІ мають такі соціально-економічні фактори, як урбанізація, зміна демографічної ситуації у світі (збільшення тривалості життя, старіння населення в економічно розвинутих країнах і різке збільшення чисельності населення країн, що розвиваються, значне зниження дитячої смертності), та економічна нестабільність у багатьох країнах, що розвиваються, стихійні лиха, військові конфлікти тощо (Феклисова Л.В. и соавт., 1986; Воробьев А.А., Бондаренко В.М., 1997; Возіанова Ж.І., Печінка А.М., 2001; Cohen et al., 1991; та інші). У структурі ГКІ одне з провідних місць належить гострим шигельозам, питома вага захворюваності на які становить у різних країнах від 6-10 до 60-70% (Котова Е.А.,1996;Турьянов А.Х., Минин Г.Д., 1996; Taure R.V. et al., 1990; Lew J.F. et al., 1991; Summary of Intern.,1998; та інші). Багато дослідників відзначають, що за останні 10-15 років збільшилася відносна кількість тяжкого і затяжного перебігу шигельозів, а також частота розвитку несприятливих наслідків хвороби (загострення хронічної патології шлунково-кишкового тракту та інших органів і систем, повторне бактеріовиділення, розвиток постдизентерійних колітів, дисбактеріозів кишечнику тощо), що призводить до подовження термінів стаціонарного й амбулаторного лікування, зростання вартості лікування.Діагностику наслідків шигельозів здійснювали за такими критеріями: 1. клінічними (зникнення основних симптомів захворювання; ремісія супутніх хронічних захворювань органів шлунково-кишкового тракту і відновлення функцій інших органів і систем до рівня, що передував захворюванню на шигельоз); 2. бактеріологічними (очищення макроорганізму від шигел, відсутність чи наявність дисбактеріозу кишечнику); 3. анатомічними (репарація слизової оболонки товстої кишки); 4. функціональними (відновлення порушених функцій органів і систем). Після визначення соматотипів серед хворих на гострі шигельози Зонне і Флекснера, неминуче виникає питання про коректність порівняння частоти певних соматотипів у хворих, якщо відсутні дані про частоту цих соматотипів в усій популяції. Так, частіше на гострі шигельози, порівняно з даними в контрольній групі, хворіли чоловіки з астенічним (15,1% і 7,3% відповідно), невизначеним (20,6 і 10,0%) і грудним (16,7 і 9,1%) соматотипами, рідше - з черевним (4,8 і 13,5%), черевно-мускульним (6,3 і 15,5%) і мускульно-черевним (10,3 і 18,2%) соматотипами. При проведенні аналогічного порівняння серед жінок виявлено, що частіше, порівняно з даними в контрольній групі, на гострі шигельози хворіли жінки зі стенопластичним (17,0 і 7,3% відповідно) і еурипластичним високорослим (18,4 і 10,0%) соматотипами, рідше - з пікнічним (10,6 і 20,0%) і атлетичним (7,8 і 14,5 %) соматотипами. Отже, за інших рівних умов, ймовірність захворювання на гострі шигельози у жінок зі стенопластичним та еурипластичним високорослим соматотипами вища, а у жінок з пікнічним й атлетичним - нижча, тоді як у жінок з іншими соматотипами частота виникнення хвороби корелювала з частотою визначення такого самого соматотипу.Уперше виявлено, що частота розвитку гострих шигельозів у пацієнтів з різними соматотипами вища у чоловіків з невизначеним (20,6%), грудним (16,7%), астенічним (15,1%) і грудно-мускульним (13,5%) соматотипами, а у жінок - з еурипластичним високорослим (18,4%), стенопластичним (17,0%) і еурипластичним низькорослим (16,4%) соматотипами. Встановлено, що серед чоловіків порівняно з частотою визначення соматотипу в популяції захворювання частіше розвивалося в осіб з астенічним і грудним соматотипами, рідше-з черевним, черевно-мускульним і мускульно-черевним. Серед жінок порівняно з частотою визначення конкретного соматотипу в популяції на гострий шигельоз частіше хворіли пацієнтки зі стенопластичним та еурипластичним високорослим соматотипами, рідше - з пікнічним та атлетичним. Це свідчить про вплив соматотипів людей на епідемічний процес і дозволяє вважати астенічний, невизначений і грудний соматотипи у чоловіків та стенопластичний і еурипластичний високорослий - у жінок факторами ризику виникнення гострих шигельозів. При лікуванні хворих на гострі шигельози ніфуроксазидом та інтетриксом вірогідно швид

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ