Наслідки поліструктурної травми верхньої кінцівки та їх хірургічне лікування - Автореферат

Внаслідок таких травм із часом утворюються стійкі контрактури суглобів верхньої кінцівки, незрощення кісток, несправжні суглоби, рубцеві дефекти шкіри та інші ускладнення. Поліструктурна травма верхньої кінцівки часто призводить до значного зниження функції верхньої кінцівки, незадовільних результатів лікування та інвалідності [Бландинский В. Ф. Тактичні підходи при лікуванні хворих з наслідками поліструктурної травми верхньої кінцівки висвітлюються в літературі епізодично, без урахування особливостей травми [Розовская Т.П., 1987; Гришин И.Г., 1996]. Таким чином, значна частота поліструктурних ушкоджень верхньої кінцівки, високий рівень помилок і ускладнень лікування та інвалідності цих хворих, відсутність системного підходу до їх лікування обумовлює актуальність проблеми та необхідність розробки концепції лікування цих хворих на основі вивчення анатомо-функціональних особливостей ушкоджень. Робота ґрунтується на аналізі результатів лікування 465 хворих із наслідками поліструктурної травми верхньої кінцівки, що лікувались у відділенні мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої кінцівки ДУ „ІТО АМН України” та аналізі 389 медичних справ хворих з наслідками травм верхньої кінцівки, які проходили огляд у Київській міській травматологічній МСЕК за період з 1999 по 2001 роки.Проаналізовано 389 медичних справ хворих з наслідками травм верхньої кінцівки, які проходили огляд у Київській міській травматологічній МСЕК за період з 1999 по 2001 р. Вік хворих коливався від 7 до 75 років (середній вік - 45,1 ± 11,9 р.), 78,7 % з них були працездатного віку, від 20 до 50 років. Травма правої верхньої кінцівки була в 178 (45,8 %) пацієнтів, лівої - 177 (45,5 %), травму обох верхніх кінцівок спостерігали в 34 (8,7 %) випадках. У 251 (64,5 %) випадку травми верхньої кінцівки були високоенергетичними (травми, завдані виробничими механізмами, вогнепальні поранення). Хворі мали таку локалізацію ушкоджень верхньої кінцівки: плече - 99 (25,4 %), передпліччя - 79 (20,3 %), кисть - 211 (54,2 %). Аналіз клінічного матеріалу базується на вивченні результатів лікування 465 хворих із наслідками поліструктурної травми верхньої кінцівки (НПТВК), що лікувались у відділенні мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої кінцівки ДУ „ІТО АМН України”.У дисертації для визначення травми, яка характеризується ушкодженням кількох різнорідних стуктур застосовується поняття поліструктурна травма верхньої кінцівки (ПТВК) - ушкодження двох та більшої кількості різнотипних анатомічних структур у межах травмованого сегмента або кінцівки, які мають суттєве функціональне значення, та травмування яких призводить до незворотних анатомо-функціональних порушень. До наслідків поліструктурної травми верхньої кінцівки (НПТВК) віднесено такі стани, які виникають у процесі лікування цих хворих: контрактури, анкілози суглобів, гнійні запалення, рубцеві дефекти тканин, рубцювання сухожилків та мязів, ”ефект тенотомії” мязів, денервацію мязів, незрощення та деформації кісток, нейро-дистрофічні синдроми. Визначаємо 7 типів анатомо-функціональних структур: сухожилки, мязи, нерви, судини, кістки, суглоби (у тому числі і структури, які формують суглоб: суглобовий хрящ, звязки, капсула), шкіра. Для визначення ступеня тяжкості наслідків поліструктурної травми верхньої кінцівки (ст_НПТВК) враховуємо кількість ушкоджених структур та кількість типів ушкоджень (нерви, сухожилки, мязи та інші) (табл. Першу та другу групи хворих було розподілено на три підгрупи (А, Б і В) в залежності від характеру ушкодження мязових футлярів: підгрупа А - мінімальне порушення мязових футлярів - ізольоване ушкодження одного-двох сухожилків згиначів пальців кисті; підгрупа Б - часткове порушення цілісності мязових футлярів - ушкодження 4-6 сухожилків або сухожилково-мязової частини згиначів кисті та пальців; підгрупа В - повне порушення цілісності мязових футлярів - ушкодження 7-11 сухожилків або сухожилково-мязової частини згиначів кисті та пальців.Основними факторами, які відзначали ступінь тяжкості травми, були: високий рівень відкритих переломів (73 %) та множинних (31,9 %) ушкоджень, а також суттєвий відсоток поліструктурної травми (53 %) верхньої кінцівки. Доведено, що трансплантація складних комплексів тканин на судинній ніжці у хворих із наслідками поліструктурних ушкоджень та дефектами тканин верхньої кінцівки є ключовим хірургічнім етапом, а запропонована нами система оцінювання анатомо-функціональної відповідності реципієнтних та донорських ділянок при плануванні пересадки васкуляризованих трансплантатів дає можливість обґрунтовано підійти до вибору трансплантату, що надало можливість поліпшити інтегральний показник функції верхньої кінцівки з 40,9±7,1 % до 59,0±6,7 %. На основі аналізу тенденції змін кореляційних показників приросту функції при різних ступенях тяжкості травми нами запропонована концепція дії двох факторів при лікуванні хворих з НПТВК: фактора відновлювального лікування (ФВЛ) та фактора взаємообтяження ушкоджень (ФВУ), яка пояснює особливості приросту

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ